В. О. Сергієнко, М. Є. Гоцко, Самір Ажмі, О. О. Сергієнко

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Вступ. Пошук шляхів і способів ефективного лікування кардіоваскулярної автономної нейропатії (КВАН) належить до пріоритетних завдань сучасної діабетології. Використання статинів вважається первинною ланкою у фармакотерапії атерогенної дисліпопротеїнемії (ДЛПЕ), що базується на переконливих результатах численних клінічних випробувань. Ефективність ω-3 поліненасичених жирних кислот (ω-3 ПНЖК) зумов­люється впливом на інсулінову резистентність (ІР) і гомеостаз глюкози, ймовірно, пригніченням секреції інсуліну, впливом на стан ліпідного обміну тощо. Однак інформація про особливості використання статинів і ω-3 ПНЖК для лікування хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу з КВАН є предметом дискусії, а тому вимагає подальшого уточнення.

Мета. З’ясувати особливості впливу симвастатину та со-3 поліненасичених жирних кислот на показники ліпідного спектра крови та інсулінову резистентність у хворих на цукровий діабет 2-го типу з кардіоваскулярною автономною нейропатією.

Матеріали й методи. Дослідження здійснено на базі діабетологічного відділення Львівського обласного державного клінічного лікувально-діагностичного ендокринологічного центру. 72 хворих на ЦД 2-го типу з функціональною стадією КВАН стратифіковано на чотири групи, які впродовж трьох місяців отримували стандартне цукрознижувальне лікування: 1-ша – контрольна (n = 15); 2-га (n = 22) – симвастатин – 20,0 мг/добу; 3-тя (n = 18) – 1 капсулу на добу ω-3 ПНЖК; 4-та (n = 17) – симвастатин – 10,0 мг/добу та 1,0 г ω-3 ПНЖК на добу.

Концентрацію глюкози в крові визначали глюкозооксидазним методом, HbA1c – високочутливої йонооб-мінної рідинної хроматографії; імунореактивного інсуліну (ІРІ) – тест-наборів Insulin IRMA (Immunotech, Чехія). Обчислювали індекс ІР (HOMA-IP). Стан ліпідного обміну оцінювали за показниками загального холестеролу (ЗХС), тріацилгліцеринів (ТГЕ), холестеролу ліпопротеїдів високої щільности (ХС ЛПВЩ) і ХС ліпопротеїдів низької щільности (ЛПНЩ). Обчислювали коефіцієнт атерогенности (КА), ТГЕ/ХС ЛПНЩ, ТГЕ/ЗХС, ТГЕ/ХС ЛПВЩ, ЗХС/ХС ЛПНЩ/ХС ЛПВЩ, показники ТГЕ-глюкозного індексу (TyG)-індексу).

Статистичний аналіз: ANOVA (MicroCal Origin v. 8,0). Отримані показники наведені у вигляді M ± m, а відсоток змін після проведеного курсу лікування (стосовно показників до лікування) визначали у вигляді дельти (А %, M ± m). Найменш статистично значущим вважали значення р < 0,05.

Результати. З’ясовано, що використання симвастатину супроводжувалось статистично значущим змен­шенням концентрації ЗХС, ТГЕ, ХС ЛПНЩ, КА, ТГЕ/ХС ЛПВЩ й зростанням умісту ХС ЛПВЩ і водночас не впливало на показники HbA1c, препрандіальної глікемії, ІРІ, HOMA-IR, ТГЕ/ХС ЛПНЩ, ТГЕ/ ЗХС, ЗХС/ ХС ЛПНЩ/ ХС ЛПВЩ й TyG-індексу (порівняно з контролем).

Призначення ω-3 ПНЖК не супроводжувалось значущими змінами концентрації HbA1c, препрандіальної глікемії, ІРІ й НОМА-ІР. Проте w -3 ПНЖК сприяли статистично значущому зниженню вмісту ТГЕ (2,47 ± 0,15 ммоль/л (до лікування) і 1,62 ± 0,09 ммоль/л (після лікування), (р < 0,001)), КА, ТГЕ/ХС ЛПНЩ, ТГЕ/ ЗХС, ТГЕ/ХС ЛПВЩ, TyG-індексу й підвищенню вмісту ХС ЛПВЩ (0,78 ± 0,03 ммоль/л (до лікування) і 0,90 ± 0,05 ммоль/л (після лікування), (р < 0,05)).

Використання симвастатину й с-3 ПНЖК супроводжувалось найбільш виразними, позитивними, статис­тично значущими змінами показників гіперінсулінемії (ГІЕ)/ІР (зменшенням ІРІ, HOMA-IR) й ліпідного обміну. У контрольній групі не виявлено позитивної динаміки вмісту показників ліпідного обміну, параме­трів ГІЕ/ІР.

Висновки. Отримані результати обґрунтовують доцільність комбінованого використання симвастатину й ω-3 поліненасичених жирних кислот для лікування функціональної стадії кардіоваскулярної автономної нейропатії у хворих на цукровий діабет 2-го типу.