І. І. Вакалюк, Н. Г. Вірстюк
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Вступ. Дисліпідемія є одним із основних чинників ризику розвитку атеросклерозу і, як наслідок, серцево-судинних захворювань. Своєю чергою, печінка відіграє провідну роль у виникненні атероґенної дисліпідемії й одночасно є орґаном-мішенню, що призводить до виникнення НАЖХП.
Мета. Оцінити ефективність впливу середньодобової статинотерапії на показники ліпідного спектра крові у хворих на стабільну ішемічну хворобу серця, поєднану з неалкогольною жировою хворобою печінки у стадії стеатозу.
Матеріали й методи. Під час дослідження 249 хворих на стабільну ІХС ФК ІІ-ІІІ поділили на ґрупи: 160 осіб без НАЖХП (І ґрупа) та 89 осіб із НАЖХП у стадії стеатозу (ІІ ґрупа). Усім хворим проводили загальноклінічне обстеження, електрокардіоґрафію, ехокардіоґрафію, коронароґрафію, дослідження ліпідного профілю крові.
Результати. З’ясовано, що застосування розувастатину дозою 20,0 мґ/добу зумовлює досягнення цільового рівня показників ліпідного обміну вже через три місяці лікування у 86 (87,8 %) випадках зі збереженням гіполіпідемічного ефекту впродовж шести місяців, порівняно з призначенням аторвастатину дозою 40,0 мґ/добу хворим на стабільну ІХС без НАЖХП. За умов поєднання з НАЖХП виявлено достовірну перевагу тривалого застосування розувастатину дозою 20,0 мґ/добу, порівняно з уживанням аторвастатину дозою 20,0-40,0 мґ/добу, що характеризувалося зниженням умісту ХС ЛПНЩ на 57,7 % вже через три місяці лікування і досягненням стабільного цільового контролю показників ліпідного спектра крові на шостому місяці спостереження у 32 (84,2 %) випадках.
Висновки. Хворим на стабільну ішемічну хворобу серця доцільно призначати тривалу статинотерапію розувастатином дозою 20,0 мґ/добу з метою забезпечити найбільш ефективний і стійкий контроль показників ліпідного спектра крові, особливо за умов поєднаного перебігу з неалкогольною жировою хворобою печінки на стадії стеатозу.