Г. І. Ільницький

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького;

Національний університет «Львівська політехніка»

Вступ. У багатьох країнах світу, зокрема й в Україні, епідеміолоґічна ситуація з хворими на туберкульоз несприятлива і свідчить про зростання основних епідеміолоґічних показників (захворюваність, поширеність, смертність, інфікованість) цієї недуги, а також труднощі її діаґностики, лікування та профілактики.

Мета. Вивчити епідеміолоґічну ситуацію з хворими на туберкульоз різних вікових ґруп населення на основі аналізу цифрових критеріїв вибіркової оцінки матеріалів офіційної стати- стики за період 2000–2009 рр. в Україні загалом та у Львівській області.

Матеріали і методи. Використані щорічні форми звітних матеріалів, передбачених МОЗ України, результати власних спостережень і дані банківського накопичення інформації в системі MS Excel.

Початкові позиції формувалися з урахуванням епідпоказників в Україні та, зокрема, Львівській області за десятирічний період (2000–2009), який із огляду на різні початкові характеристики, був поділений на два етапи. Перший етап (2000–2004) свідчив про наростання погіршення епідситуації щодо туберкульозу; на другому етапі (2005–2009) констатували відносну стабілізацію захворюваності. Результати опрацьовували з використанням статистичних і математичних функцій проґрами MS Excel, параметричних і непараметричних для визначення кореляційного зв’язку за оцінки динаміки епідеміолоґічних параметрів.

Результати. Середній показник захворюваності на туберкульоз в Україні значно перевищував такий у Львівській області незалежно від вікового цензу населення. Водночас захворюваність у вогнищах туберкульозної інфекції свідчила про зростання цього показника у Львівській області як у дітей і підлітків, так і у дорослих.

Висновки. Зростання рівня захворюваності на туберкульоз серед населення, особливо осіб молодого віку, обґрунтовує потребу більш якісної реалізації лікувально-профілактичних заходів як в Україні, так і за кордоном.