І. В. Паньків

Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

Вступ. Згідно з сучасною класифікацією остеопорозу за етіолоґічним і патоґенетичним принципом, синдром тиротоксикозу належить до патолоґічних станів, які призводять до вторинного остеопорозу.

Мета. Вивчити частоту і структуру ураження кісткової тканини у хворих із синдромом тиротоксикозу, а також з’ясувати особливості клінічного перебігу остеопорозу з урахуванням важкості й тривалості захворювання.

Mатеріали та методи. У ґрупу спостереження включено 65 хворих із тиротоксикозом віком 22–67 років (середній вік 38,4 ± 0,8 року), у т. ч. 50 жінок віком 22–67 років (середній вік 38,1± 0,9 року) і 15 чоловіків віком 28–59 років (середній вік 39,7 ± 1,о контрольної ґрупи увійшли 20 здорових осіб віком 23–62 роки (середній вік 41,7 ± 1,3 року), із них 14 жінок. Мінеральну щільність кісткової тканини (МЩКТ) визначали методом двофотонної  рентґенівської абсорбціометрії поперекового відділу хребта та проксимального відділу стегнової кістки.

Результати. Виявлено несприятливий вплив підвищеного рівня тироїдних гормонів на МЩКТ. Аналіз маркерів кісткового метаболізму показав пришвидшення кісткової резорбції. Зафіксовано кореляційний зв’язок підвищеного рівня вільного тироксину з маркерами кісткового обміну і МЩКТ. Тривалість синдрому тиротоксикозу перебуває у неґативній кореляції з МЩКТ. Декомпенсація тиротоксикозу пришвидшує кістковий обмін, що підтверджується виявленою кореляцією між рівнем вільного тироксину і вмістом β-термінальних телопептидів колаґену I типу.

Висновки. У хворих із синдромом тиротоксикозу МЩКТ достовірно нижча, а частота остеопорозу і остеопенії – вища порівняно з показниками осіб загальної популяції відповідного віку.