І. Ю. Корнійчук¹, О. С. Хухліна², В. В. Вівсяник², О. Я. Яцкевич¹, І. М. Ковальська¹

¹Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

²Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет»

Вступ. Кількість хворих із ожирінням невпинно зростає як Україні, так і у світі. Серед ускладнень ожиріння істотне місце посідає неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП), яка суттєво знижує якість життя хворих, провокує порушення толерантності до ґлюкози, виникнення й наростання тяжкості печінково­клітинної недостатності.

Мета. Дослідити особливості гомеостазу ґлюкози і ліпідного спектра крові у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки залежно від ступеня ожиріння.

Матеріали й методи. Обстежено 120 хворих на НАЖХП з коморбідним ожирінням. У 40 з них виявлено неалкогольний стеатоз печінки (НАСП), який у 20 перебігав з коморбідним ожирінням І ступеня (ґрупа 1а), у 20 – з ожирінням ІІ–ІІІ ступенів (ґрупа 1б). Обстежено 80 хворих на неалкогольний стеатогепатит (НАСГ). Усім хворим поставлено фоновий діаґноз ожиріння: 40 – І ступеня (ґрупа 2), 40 – ІІ–ІІІ ступеня (ґрупа 3). Ґрупи хворих на НАСГ своєю чергою поділено на кластери: 2а і 3а – пацієнти із НАСГ з підвищенням активності АсАТ крові до трьох норм (20 осіб), 2б і 3б – пацієнти, в яких активність АлАТ перевищила верхню межу норми більш ніж утричі (р < 0,05). До контрольної ґрупи увійшли 20 практично здорових осіб (ПЗО) відповідних віку і статі.

Результати. Отримані результати свідчать, що у більшості обстежених хворих на НАЖХП з коморбідним ожирінням однією з найбільш метаболічно значимих передумов виникнення є ліпідний дистрес-­синдром. Максимальне зростання коефіцієнта дисліпідемії спостерігається у хворих на НАСГ п.а. із ожирінням ІІ–ІІІ ступенів (у 4,4 разу (р < 0,05) порівняно з ПЗО). Високий ступінь сили взаємозв’язку між показниками імунорезистентності (ІР) та вмістом у крові ХС, ТҐ, ЛПНГ вказує на метаболічну залежність виникнення НАЖХП та ІР: між HOMAIR і вмістом у крові ТҐ (r = 0,88, р < 0,05), ХС (r = 0,85, р < 0,05), ЛПНГ (r = 0,89, р < 0,05), ЛПВГ (r = ­0,83, р < 0,05). Це, по­перше, доводить, що ліпідний дистрес­синдром є наслідком і провідним проявом ІР, як основного компонента метаболічного синдрому, по­-друге, підтверджує причинно­ наслідковий зв’язок із наростанням тяжкості НАЖХП.

Висновки. У хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки з коморбідним ожирінням зафіксовано істотне підвищення показників постпрандіальної гіперґлікемії, гіперінсулінемії, ступеня ґлікозилювання гемоґлобіну та інсулінорезистентності (HOMA IR) гіпертріацилґліцеролемії, гіперхолестеролемії, холестеролу ліпопротеїнів низької густини, а також дефіцит вмісту в крові холестеролу ліпопротеїнів високої густини, що збільшувалися прямопропорційно до ступеня ожиріння й активності цитолізу і зменшувались зі зростанням ступеня активності цитолітичного синдрому неалкогольного стеатогепатиту.