Л. С. Перебетюк 

Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова

Вступ. Ключовою проблемою у хворих на ревматоїдний артрит (РА) є хронічний больовий синдром, який не завжди детермінується активністю запального процесу і часто не зменшується під впливом лікування. З’являється щораз більше доказів, що додатковим чинником погіршення болю, фізичної, соціальної та емоційної дизадаптації у хворих на РА може бути фіброміальґія (ФМ).

Мета. З’ясувати клінічні особливості хворих на РА, асоційований з ФМ, та можливий зв’язок перебігу захворювання з маркерами ФМ за критеріями ACR1990 та mACR2010.

Матеріали і методи. Обстежено 125 хворих на РА (100,0 % жінки) віком 49,6 ± 12,8 року з помірною та високою активністю захворювання (DAS28 > 3,2) і тривалістю 87,1 ± 57,7 місяця. Діаґностику РА здійснювали за критеріями ACR/EULAR (2010). Активність РА оцінювали за DAS28 (ШОЕ та С-РБ), CDAI, порушення фізичних функцій – за індексом HAQ (Health Assessment Questionnaire).

Результати. У хворих на РА, асоційований із ФМ, вища активність захворювання за DAS28 і CDAI (ОR = 13,3, 95,0% СІ 4,41, 40,3). Значні порушення фізичних функцій (HAQ > 2) виявлені у 40,0 % хворих на РА, асоційований із ФМ, та у 19,0 % хворих на ізольований РА. За наявності ФМ у хворих на РА різниця між кількістю болючих та набряклих суглобів вища в 3,16 разу і достовірно корелює з маркерами центральної сенситизації (кількістю чутливих точок, шкалою фіброміальґічності). Частота ФМ вища серед серонеґативних пацієнтів (OR = 2,90, 95,0% СІ 1,36, 6,21).

Висновки. ФМ є незалежним чинником, який модифікує клінічний перебіг РА: зумовлює підвищення активності захворювання за DAS28 та CDAI, суттєво погіршує фізичні функції хворих на РА.