Н. В. Дробінська, О. О. Абрагамович, М. О. Абрагамович, С. Я. Толопко, С. І. Гута, Р. Б. Іваночко
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Вступ. Проблему остеопорозних переломів і меж втручання у хворих на цироз печінки (ЦП) досі не розв’язано, а використання української моделі оцінки ризику перелому (FractureRiskAssessment – FRAX®) у хворих на ЦП в Україні не вивчали взагалі.
Мета. З’ясувати особливості української моделі оцінки ризику перелому, її діагностичну й передбачувану цінність для застосування у хворих на цироз печінки з порушенням мінеральної щільности кісткової тканини.
Матеріали й методи. Після підписання добровільної згоди на участь у дослідженні, із дотриманням Гельсінкської декларації прав людини та Конвенції Ради Європи про права людини і біомедицину, в рандомізований спосіб у дослідження залучено 90 хворих на ЦП (27 жінок і 63 чоловіки віком від 18 до 66 років), які у період з 2016 до 2020 року лікувались у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня». Стратифікація на групи відбувалась на основі інформації про стан кісток. 72 хворих увійшли в дослідну групу (ДГ) (хворі з порушенням мінеральної щільности кісткової тканини (ПМЩКТ), яку поділено на дві підгрупи – ДГ А (хворі з остеопенією (46)) і ДГ Б (хворі на остеопороз (26)). Групу порівняння (ГП) сформовано з 18 хворих без ПМЩКТ.
Вивчаючи особливості української моделі FRAX® (2019), виявляли статистично достовірні відмінності між групами та наявність істотного стохастичного зв’язку з певним ураженням кісток чинників ризику переломів (стать, вік, наявність попередніх переломів, ревматоїдний артрит у анамнезі, вторинний остеопороз, використання глюкокортикоїдів, переломи стегнової кістки у батьків, шкідливі звички (куріння і зловживання алкоголем), зріст і маса тіла) та меж втручання (верхня межа, показники вище якої дають змогу призначати антиостеопорозне лікування, не проводячи додаткові обстеження; проміжні показники ризику переломів, які є підставою для додаткового дослідження, і нижня межа, показники нижче якої можуть свідчити, що немає потреби в додатковому дослідженні структури кісток і відповідно в лікуванні) без урахування показників мінеральної щільности кісткової тканини (МЩКТ). Після цього визначали діагностичні характеристики (діагностичну й передбачувану цінність, відношення правдоподібности) виявлених ознак для ПМЩКТ загалом і остеопенії й остеопорозу зокрема та посттестову ймовірність певного ураження кісток серед усіх хворих на ЦП у разі застосування їх.
Результати. Виявлено, що хоча більшість чинників ризику частіше траплялася у хворих із ураженням кісток, достовірні відмінності зафіксовані лише між частотою попередніх переломів у ДГ і ГП, у тому числі ДГ Б і ГП та ДГ А і ДГ Б; між частотою випадків нормальної маси тіла, а також надмірної маси тіла у хворих ДГ і ГП, у тому числі ДГ Б і ГП. Межі втручання відповідно до української моделі FRAX® також достовірно відрізнялися: верхня межа – у хворих ДГ Б і ГП та у хворих ДГ А і ДГ Б; проміжні показники – у хворих ДГ А і ГП; нижня межа – у хворих ДГ і ГП, а також у хворих ДГ А і ГП й ДГ Б і ГП в тому числі. Ураження кісток мали істотний прямий стохастичний зв’язок у таких випадках: ПМЩКТ загалом – із наявністю попередніх переломів у анамнезі, нормальною масою тіла та верхньою межею втручання згідно з українською моделлю FRAX®; остеопенія – із наявністю попередніх переломів у анамнезі, нормальною масою тіла та проміжними показниками ризику остеопорозних переломів згідно з українською моделлю FRAX®; остеопороз – із наявністю попередніх переломів у анамнезі, нормальною масою тіла й верхньою межею втручання згідно з українською моделлю FRAX®. Окрім цього, виявлено істотний обернений стохастичний зв’язок між усіма проявами ураження кісток і надмірною масою тіла та нижньою межею втручання згідно з українською моделлю FRAX®, а також між остеопорозом і низьким зростом, що вказує на характерність цих ознак для МЩКТ у межах норми.
З’ясовано, що чинники ризику переломів і межі втручання відповідно до української моделі FRAX® переважно є одновекторними маркерами, тобто такими, що або підтверджують хворобу в разі виявлення їх, або спростовують наявність хвороби, якщо їх немає. Цінними для підтвердження ПМЩКТ загалом є високоспецифічна наявність попередніх переломів і середньоспецифічна нормальна маса тіла хворого на ЦП. Для виключення остеопенії цінними є середньоспецифічні проміжні показники ризику переломів відповідно до української моделі FRAX®. Для остеопорозу цінними є високоспецифічна наявність попередніх переломів, слабкочутлива, але середньоспецифічна нормальна маса тіла й високоспецифічні показники вище верхньої межі втручання відповідно до української моделі FRAX®, що за наявности найімовірніше підтвердять діагноз остеопорозу. Наявність у хворого надмірної маси тіла, а особливо – нижньої межі втручання, найімовірніше вказуватиме на МЩКТ у межах норми.
Висновки. Застосування української моделі оцінки ризику перелому має певні особливості та може бути цінною для виявлення чи виключення порушення мінеральної щільности кісткової тканини у хворих на цироз печінки, завдяки чому можна обрати правильну тактику курації такого хворого.