О. М. Ковальова, Т. В. Ащеулова, К. В. Кисиленко

Харківський національний медичний університет

Вступ. Гіпертонічна хвороба – найбільш поширене хронічне захворювання, на яке страждає 20,0–30,0 % дорослого населення планети. Наявність супутніх хвороб, зокрема ожиріння та порушення ліпідного обміну, значно погіршує перебіг і проґноз гіпертонічної хвороби. Останніми роками з’являються повідомлення щодо можливості залучення прозапальних цитокінів до реґулювання метаболізму ліпідів.

Мета. Визначити параметри ліпідного метаболізму та вміст у плазмі крові прозапального цитокіну інтерлейкіну-22, а також взаємозв’язок між ними у хворих на гіпертонічну хворобу залежно від наявності надлишкової маси тіла або супутнього ожиріння.

Матеріали й методи. Обстежено 80 хворих на гіпертонічну хворобу. Усіх хворих поділено на три ґрупи залежно від наявності надмірної маси тіла або ожиріння. До ґрупи контролю увійшли 12 практично здорових осіб. Усі хворі пройшли детальне лабораторне та інструментальне дослідження.

Результати. Виявлено підвищення циркулюючого вмісту інтерлейкіну-22 у хворих на гіпертонічну хворобу, що може вказувати на прогіпертензивний ефект цього цитокіну. З приєднанням надмірної маси тіла та ожиріння вміст інтерлейкіну-22 достовірно зростав. Зафіксовано тісний взаємозв’язок між інтерлейкіном-22 та параметрами ліпідного метаболізму (ЗХС, ТГ, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПВЩ, ХС не-ЛПВЩ та КА) у хворих на ГХ з ожирінням I–III ступенів.

Висновки. Отримані результати підтверджують прогіпертензивну дію інтерлейкіну-22. Наявність тісного кореляційного зв’язку досліджуваного цитокіну з показниками ліпідного спектра може свідчити про залучення його до наростання важкості порушень ліпідного обміну.