Г. Ю. Кияк
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Вступ. Згідно з міжнародними реєстрами, частка пацієнтів на цукровий діабет 2-го типу в когорті пацієнтів з гострим коронарним синдромом коливається від 22,0 до 34,0 %. Перші симптоми гострого коронарного синдрому виникають у хворих на діабет у середньому на 14,6 року раніше, ніж у пацієнтів без цього ендокринного захворювання.
Мета. З’ясувати клініко-функціональні особливості перебігу гострого коронарного синдрому за наявності коморбідного цукрового діабету 2-го типу.
Матеріали і методи. Обстежено 102 пацієнтів (49 чоловіків і 53 жінки, вік від 54 до 75 років). Залежно від клінічного варіанта гострого коронарного синдрому і наявності чи відсутності супутнього діабету, хворі були стратифіковані на ґрупи. До І ґрупи включено 60 пацієнтів з нестабільною стенокардією, а також з інфарктом міокарда без ST, з них 33 хворіли на цукровий діабет і 27 не мали діабету; до ІІ ґрупи увійшли 42 пацієнти на інфаркт міокарда з ST, серед яких були 24 хворі на ЦД і 18 – без діабету.
Результати. У пацієнтів із гострим коронарним синдромом та коморбідним цукровим діабетом 2-го типу зафіксовано пізню шпиталізацію у профільне відділення, що вимагає проведення діаґностичної коронароґрафії для уточнення діаґнозу, підвищену частоту серцевих скорочень і більшу кількість епізодів синусової тахікардії, вищі показники систолічного та діастолічного артеріального тиску, більші розміри лівого передсердя, підвищений рівень ґлюкози в крові, а також характерні ознаки атероґенної дисліпідемії. Для пацієнтів із нестабільною стенокардією та інфарктом міокарда без елевації сеґмента ST, за наявності коморбідного цукрового діабету 2-го типу, характерні нижчі показники фракції викиду лівого шлуночка та дещо більша поширеність ознак гострої серцевої недостатності.
Висновки. У хворих на інфаркт міокарда з елевацією сеґмента ST та з коморбідним діабетом спостерігаються збільшена товщина міжшлуночкової перегородки, задньої стінки лівого шлуночка, подовжений інтервал QT та дещо вища схильність цих пацієнтів до шлуночкової тахікардії і фібриляції шлуночків, порівняно з пацієнтами без діабету.