В. П. Присяжнюк, О. І. Волошин
Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет»
Вступ. Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) – найпоширеніша недуга серед усіх уражень печінки, що зумовлено збільшенням кількості людей із ожирінням, дисліпідемією, зростанням захворюваності на цукровий діабет 2-го типу та метаболічний синдром. Активно обговорюють стани, що можуть асоціюватися з НАЖХП, серед яких важливе місце посідає гіпотироз. Упродовж останніх десятиліть в Україні та світі зросла захворюваність на хронічний гепатит (ХГ).
Мета. Поліпшити діаґностику й ефективність лікування хворих на НАЖХП та ХГ невірусного походження з урахуванням клінічно-патоґенетичних, вікових, ґендерних, ґенетичних чинників і наявності гіпотирозу.
Матеріали й методи. Робота ґрунтується на обстеженні 311 хворих на ХДЗП, серед яких – 188 пацієнтів із НАЖХП і 123 хворих на ХГ. У дослідженні використано комплекс сучасних загальноклінічних, біохімічних, імуноферментних, ґенетичних, інструментальних і статистичних методів дослідження.
Результати. Визначені клінічно-патоґенетичні, вікові, ґендерні та ґенетичні особливості НАЖХП і ХГ. Виявлено, що у хворих на НАЖХП G-алель ґена GSTP1 (A313G) трапляється достовірно частіше, ніж у практично здорових осіб. Знайдені асоціативні зв’язки між різними варіантами A313G поліморфізму ґена GSTP1, делеційного поліморфізму ґенів GSTT1 і GSTM1 та Pro12Ala поліморфізму ґена PPAR-γ й активністю маркерів цитолітичного синдрому, показниками цитокінового й адипокінового профілів. Доведено, що гіпотироз зумовлює торпідність клінічного перебігу НАЖХП, вищу активність маркерів холестазу, проатероґенні зміни ліпідного профілю, адипокіновий дисбаланс і поглиблення синдрому інсулінорезистентності. Додаткове призначення до основного лікування хворих на НАЖХП і ХГ препаратів L-карнітину і кверцетину сприяє поліпшенню безпосередніх і віддалених результатів лікування.
Висновки. У результаті проведених досліджень поліпшено діаґностику й ефективність лікування хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки та хронічний гепатит невірусного походження з урахуванням клінічно-патоґенетичних, вікових, ґендерних, ґенетичних чинників і наявності гіпотирозу.