М. М. Шимон

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ

Вступ. Відомо, що  75,0 % ускладнень цукрового діабету (ЦД) внаслідок ураження серцево-судинної системи або нирок зумовлено артеріальною гіпертензією (АГ), яка у пацієнтів із ЦД спостерігається вдвічі частіше, ніж у інших ґрупах пацієнтів. За поєднання ЦД із АГ ризик виникнення ішемічної хвороби серця підвищується в 2–4 рази, інсульту – вдвічі-втричі. Отже, АГ у хворих на ЦД слід якомога раніше діаґностувати й якнайшвидше розпочати лікування.

Мета. Проаналізувати результати міжнародних досліджень та сучасні рекомендації стосовно цільового рівня систолічного та діастолічного артеріального тиску (АТ) у хворих на ЦД.

Матеріали і методи. Використано контент-аналіз, метод системного й порівняльного аналізу, бібліосемантичний метод вивчення актуальних наукових досліджень стосовно цільового рівня систолічного та діастолічного АТ у хворих на ЦД.

Результати. Серед хворих на ЦД смертність від інфаркту та інсульту вдвічі-втричі вища порівняно з пацієнтами без ЦД, а також більший ризик виникнення хронічної ниркової недостатності і ретинопатії. Проте попри численні дослідження та рекомендації світових наукових спільнот упродовж багатьох років, до сьогодні не існує одностайної точки зору стосовно рівня систолічного та діастолічного АТ у хворих із АГ та ЦД.  

Висновки. У випадку лікування АГ у пацієнтів з ЦД концепція «що нижче, то ліпше» і гіпотеза J-подібної залежності зниження АТ є конкурентними й потребують подальшого вивчення.