О. І. Катеренчук, В. М. Ждан, І. П. Катеренчук

Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія»

Вступ. Патофізіолоґічні механізми, що призводять до виникнення веґетативного дисбалансу та психосоматичних порушень (зокрема, депресії) у хворих із хронічною серцевою недостатністю (ХСН), поєднуються з механізмами наростання важкості власне синдрому ХСН та зумовлюють зростання ризику виникнення епізодів декомпенсації.

Результати новітніх досліджень у галузі базових наук підтверджують важливу роль веґетативної та психосоматичної дисфункції (зокрема, депресивних і тривожних порушень) не лише як маркерів важкості ХСН та коморбідних станів, але й як незалежних чинників наростання цього синдрому, що зумовлено наявністю спільних патофізіолоґічних (гемоциркулярних, нейрогуморальних, імунозапальних, цитотоксичних) механізмів розвитку. Морфофункціональні порушення в структурах центральної нервової системи (лімбіко-ретикулярний комплекс, довгастий мозок, префронтальна ділянка кори) є патофізіолоґічною основою формування причинно-наслідкового поєднання вегетативних і психосоматичних дисфункцій з власне проґресуванням ішемічної хвороби серця та ХСН.

Мета. З’ясувати дiаґностичну та проґностичну роль поєднаної психовеґетативної дисфункції щодо наро- стання важкості ХСН у хворих на ішемічну хворобу серця.

Матеріали й методи. Оцінюючи варіабельність серцевого ритму діаґностичним комплексом «Фазаграф», з’ясовували стан веґетативної тонічної активності. Психосоматичний дисбаланс вивчали, заповнюючи Шпитальну шкалу депресії і тривожності. Відносний ризик визначали за допомогою побудови чотирипольних таблиць.

Результати. У дослідження включено 151 хворого (60 чоловіків, 91 жінка; середній вік – 60 ± 9,31 року). Пацієнтів поділено на чотири ґрупи залежно від наявності ізольованих або поєднаних веґетативних і психосоматичних порушень. У 3- і 6-місячний період оцінювали поширення виникнення ознак декомпенсації серцевої недостатності. Виявлено, що наявність веґетативної і/або психосоматичної дисфункції асоціюється з вищим функціональним класом стенокардії навантаження, вищим функціональним класом і стадією сер- цевої недостатності. Вивчення відносного ризику наростання важкості серцевої недостатності в 3- і 6-місячний період показало, що найгірший проґностичний профіль є в разі поєднаної веґетативної та поєднаної психовеґетативної дисфункції, в 6-місячний період – поєднаної психовеґетативної дисфункції з істотним зростанням відносного ризику в часі.

Висновки. За наявності комбінованого психовеґетативного дисбалансу існує найбільший відносний ризик наростання важкості хронічної серцевої недостатності упродовж 6 місяців із потужною тенденцією до збільшення протягом усього цього періоду, незважаючи на рекомендації, що надаються пацієнтам для модифікації способу життя і дотримання медикаментозного лікування. За наявності ізольованої гіперсимпатикотонії (за відсутності психосоматичних розладів) підвищується ризик виникнення ознак хронічної серцевої недостатності впродовж 3- і 6-місячного періоду, але не зростає відносний ризик щодо шпиталізації. Психосоматичні розлади за відсутності гіперсимпатикотонії супроводжуються зниженням відносного ризику наростання важкості хронічної серцевої недостатності впродовж 6 місяців.