О. П. Фаюра, М. О. Абрагамович, О. О. Абрагамович, Л. Р. Фаюра

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Вступ. Перебіг цирозу печінки (ЦП) характеризується появою і наростанням тяжкості синтропічних коморбідних уражень, спричинених порушенням редокс-гомеостазу з перевагою у системі прооксидантів, який і реалізує свій патогенетичний механізм через порушення ендотеліальної функції. Із огляду на  важливу роль оксидативного стресу серед етіологічних і патогенетичних механізмів виникнення та перебігу недуги, у комплексному лікуванні хворих на ЦП фармакологічний вплив на нього є пріоритетним і  вимагає трактувати його як одну з головних «мішеней». 

Мета. Охарактеризувати індекс редокс-гомеостазу (ІРГ) як критерій диференційованого включення антиоксидантів до комплексного лікування хворих на цироз печінки різного ступеня тяжкості та оцінювання його ефективності.

Матеріали й методи. Дослідження проведено у три кроки. Після отримання письмової згоди на проведення обстеження до дослідження за рандомізованим принципом із попередньою стратифікацією за наявністю ЦП  залучено 75 хворих (23 жінки (30,7 %), 52 чоловіки (69,3 %), середній вік – 47,2 ± 10,4 років), які перебували на комплексному клінічно-лабораторно-інструментальному обстеженні та стаціонарному лікуванні у Львівському обласному гепатологічному центрі. Серед показників редокс-гомеостазу визначали вміст малонового діальдегіду (МДА) і каталази (КАТ), за результатами співвідношення яких запропоновано визначати ІРГ. Зменшене значення ІРГ (<7,6) – показник порушення редокс-гомеостазу з перевагою  у системі прооксидантів, значення в межах 7,6–18,1 – баланс у системі редокс-гомеостазу, збільшене (>18,1) – показник надмірної активності антиоксидантної системи.

Перший крок дослідження присвячений визначенню ІРГ для виявлення порушень редокс-гомеостазу у хворих на ЦП різного ступеня тяжкості до початку курації, тобто отриманню інформації про наявність хворих зі зменшеними, нормальними та збільшеними його значеннями,  що дозволяє рекомендувати модифікацію стандартного комплексного лікування призначенням антиоксидантів (лікарський засіб, який містить ретинолу пальмітату (вітаміну A) 100000 MO та α-токоферолу ацетату (вітаміну Е) 0,1 г – по 1 капсулі 1 раз на день, внутрішньо після їди щодня, аскорбінову кислоту 0,05 г – по 2 табл. раз на день, внутрішньо після їди щодня, селен 0,0002 г – по 1 табл. 1 раз на день, внутрішньо після їди щодня упродовж двох місяців) тільки хворим зі зменшеним ІРГ. Другий крок дослідження присвячений визначенню ІРГ після курсу комплексного диференційованого лікування цих же хворих на ЦП різного ступеня тяжкості. Третій крок дослідження передбачав порівняння показників ІРГ, отриманих після проведеного курсу комплексного диференційованого лікування хворих на ЦП різного ступеня тяжкості, з показниками у них ІРГ до початку лікування.

Фактичний матеріал опрацьовано на персональному комп’ютері у програмах Exсel 2010, Statistica 6.0, RStudio v. 1.1.442 та R Commander v. 2.4-4. Отримані результати у випадку нормального розподілу представлені у вигляді Ме [25,0 %; 75,0 %]. Статистично достовірною вважали різницю, якщо р < 0,05.

Результати. У більшості хворих на ЦП (71 особа, що становить 94,7 % усіх, залучених у дослідження) є порушення редокс-гомеостазу, серед яких домінують хворі (66 осіб, що становить 88,0 % усіх, залучених у дослідження) із ознаками переважання у системі прооксидантів та послаблення активності антиоксидантної системи, частота випадків яких достовірно збільшується, а значення ІРГ зменшується з наростанням тяжкості ЦП. Оскільки порушення редокс-гомеостазу з ознаками послаблення активності антиоксидантної системи діагностовані у більшості хворих на ЦП, а вони визначають великою мірою особливості перебігу недуги та появу і наростання тяжкості синтропічних коморбідних уражень, потрібне його медикаментозне коригування. Індекс редокс-гомеостазу дозволяє визначити доцільність включення антиоксидантів до комплексного  лікування, а також з’ясувати його ефективність, яка залежить від його показників до лікування і тяжкості цирозу печінки та є найменшою  у хворих на стадії декомпенсації недуги. Виявлено, що після проведення комплексного, модифікованого нами диференційованого стандартного лікування з використанням антиоксидантів ІРГ збільшується у хворих із первинним його зменшенням, результатом чого стає поліпшення стану редокс-системи, що найбільше виражено у хворих класу В, а найменше – класу С за критеріями Ч. Г. Чайлд – Р. Н. П’ю.

Висновки. Індекс редокс-гомеостазу є важливим критерієм оцінювання  стану редокс-гомеостазу у хворих на цироз печінки різного ступеня тяжкості, дає змогу визначити доцільність включення антиоксидантів до комплексного лікування, а також з’ясувати його ефективність, що є найменшою у хворих на стадії декомпенсації недуги.