А. В. Ягенський, М. М. Павелко

Комунальне підприємство «Медичне об’єднання Луцької міської територіальної громади»

Вступ. Прихильність до лікування артеріальної гіпертензії (АГ) після перенесеного інфаркту міокарда (ІМ) недостатньо вивченою проблемою світової кардіології.

Мета. Оцінити прихильність до лікування та чинники, які на неї впливають, у пацієнтів із артеріальною гіпертензією у віддалений період після перенесеного інфаркту міокарда.

Матеріали й методи. У дослідженні брали участь 265 пацієнтів після перенесеного ІМ (68,2 % чоловіків, середній вік 65,4 ± 9,5 року). Середній час від перенесеного ІМ до включення у дослідження становив 2,3 ± 1,9 року. Якість вторинної профілактики оцінювали за результатами анкетування, вимірювання антропометричних показників, артеріального тиску (АТ) і частоти серцевих скорочень (ЧСС), а також визначення показників ліпідного обміну, креатиніну та глюкози венозної крови.

Результати. Частота виявлення АГ у віддалений період після ІМ становить  69,1 %.  Лише у 26,3 % пацієнтів із АГ у віддалений період після ІМ фіксували АТ у межах цільових значень. Чинниками, що асоціювались із досягненням цільових значень АТ, були вік до 60 років (ВШ – 1,35; р = 0,02), візит до лікаря упродовж останніх шести місяців (ВШ – 1,82; р = 0,002), регулярне самостійне вимірювання АТ (ВШ – 1,63; р = 0,01). 13,3 % пацієнтів із АГ після ІМ не вживали антигіпертензивні лікарські засоби, 60,4 % пацієнтів із АГ лікувались, але не досягали цільових значень АТ.

Висновки. Для досягнення цільових показників артеріального тиску у пацієнтів із артеріальною гіпертензією після перенесеного інфаркту міокарда  потрібно запровадити регулярне вимірювання артеріального тиску в домашніх умовах, використовувати комбіноване антигіпертензивне лікування; регулярно контролювати прихильність до лікування, вживання антитромбоцитарних, антигіпертензивних лікарських засобів і статинів. Пацієнтів, у яких артеріальна гіпертензія тяжко піддається контролю, має консультувати кардіолог щонайменше один раз на шість місяців.