О. П. Фаюра¹, А. О. Максимук², О. О. Абрагамович¹, М. О. Абрагамович¹, Л. В. Циганик¹, С. Я. Толопко¹, М. Р. Ферко¹

¹Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

²Львівський національний університет імені Івана Франка

Вступ. Незважаючи на найновіші надбання сучасної медицини, до сьогодні залишаються невідомими безпосередні етіологічні чинники багатьох хвороб або неможливо з’ясувати значущість кожного чинника у їх виникненні. Тому теорія чинників ризику надзвичайно актуальна як для теоретичної, так і для практичної медицини. Часто трапляються ситуації, за яких потрібно визначити оптимальну тактику курації хворого, адже профілактична, лікувальна та реабілітаційна діяльність лікаря вимагає своєчасного прогнозування ймовірности виникнення, подальшого перебігу патологічного процесу, його ускладнень, рецидивів під впливом певних чинників навколишнього середовища, загрозливих і термінальних станів, побічних дій лі­карських засобів. А тому необхідність практичного розв’язання вказаних проблем стала основою виникнен­ня теорії чинників ризику та методів прогнозування.

Мета. Описати значення чинників ризику та методику їх визначення й оцінювання, прогнозування в ме­дицині, використавши літературні джерела, навести конкретні приклади їх застосування у власній клінічній практиці.

Матеріали й методи. Використано контент-аналіз, метод системного й порівняльного аналізів, бібліосемантичний метод аналізу актуальних наукових досліджень стосовно вивчення значення чинників ризику, а також методику їх визначення й оцінювання, прогнозування в медицині. Пошук джерел здійснено в наукометричних базах інформації PubMed, Medline, Springer, Google Scholar, Research Gate за ключовими сло­вами: чинники ризику, одночинниковий аналіз, багаточинниковий аналіз.

Результати. Поняття ризику, як імовірности якоїсь несприятливої події або результату, найчастіше вико­ристовується в аналітичних дослідженнях, що мають на меті з’ясування причин виникнення та їх поширеності щодо певних явищ. Ризик не можна вимірювати за результатами оцінювання інформації про одну особу. Його визначають на основі вибіркового спостереження за групою осіб, яка перебуває під впливом (експонована група) певного чинника. Чинники ризику – це потенційно патогенні чинники, за контакту з якими може виникнути певна хвороба. Повноцінний аналіз патологічних процесів, оцінки чинників ризику та власне ризиків неможливий без прогнозування, а також багаточинникового аналізу, який найчастіше ґрунтується на ймовірнісному методі А. Вальда чи побудові кривих виживання. У практичній охороні здо­ров’я або в медико-соціальних дослідженнях і в клінічних працях часто необхідно виявити тенденції (про­гнозувати) в змінах досліджуваного явища.

Висновки. Визначення чинників ризику, власне ризиків і прогнозування відіграють важливу роль у ме­дицині, адже у практиці лікаря щоденно трапляються ситуації, які потребують з’ясування оптимальної тактики з урахуванням тенденцій виникнення, перебігу, тяжкости і результатів лікування, а тому визначен­ня мають бути чіткі та зрозумілі. Залежно від випадку лікар може застосовувати аналіз бальної оцінки за певними чинниками, створювати групи ризику, розробляти план спостереження тощо. Як наслідок, можна скласти план профілактичних заходів і своєчасно скоригувати лікування.