М. О. Абрагамович, О. О. Абрагамович, О. П. Фаюра, С. Я. Толопко, М. Р. Ферко

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Вступ. Цироз печінки (ЦП) розглядають як хронічну дифузну хворобу печінки, тяжкість якої наростає, що виявляється структурною перебудовою її паренхіми у вигляді вузликової трансформації і фіброзу внаслідок некрозу гепатоцитів, появою шунтів між портальною і центральними венами в обхід гепатоцитів із виникненням портальної гіпертензії та печінкової недостатності. Однією з основних первинних патоґенетичних ланок виникнення ЦП є оксидативний стрес.

Мета. Визначити вміст деяких ендотелійзалежних вазоактивних субстанцій у крові хворих залежно від тяжкості цирозу печінки та стану редокс-системи орґанізму.

Матеріали й методи. До дослідження за рандомізованим принципом із попередньою стратифікацією за наявністю ЦП залучено 81 хворого (26 жінок (32,1 %), 55 чоловіків (67,9 %)), віком від 27 до 73 років (середній вік – 46,9 ± 10,8 років) (дослідна ґрупа – ДҐ). Ці хворі перебували на стаціонарному обстеженні та лікуванні у Львівському обласному гепатологічному центрі створеному на базі кафедри внутрішньої медицини № 1 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та ґастроентеролоґічного відділу Львівської обласної клінічної лікарні. Обстежено також  20 практично здорових осіб (8 жінок (40,0 %), 12 чоловіків (60,0 %)) віком від  19 до 70 років (середній вік – 41,8 ± 4,2 року), із яких сформовано контрольну ґрупу (КҐ).

Усім пацієнтам проводили комплексне клінічно-лабораторне та інструментальне обстеження всіх орґанів і систем відповідно до вимог сучасної медицини. За результатами обстежень усіх пацієнтів ДҐ розподілено на три ґрупи, відповідно до класу тяжкості ЦП за критеріями Ч. Г. Чайлд – Р. Н. П’ю: у першій (клас А) – 19, у другій (клас В) – 29, у третій (клас С) – 27 осіб.

Для дослідження концентрації деяких ендотелійзалежних вазоактивних субстанцій плазми крові у хворих на ЦП визначали вміст ендотеліну-1, циклічного ґуанозин-монофосфату (цҐМФ), реніну, альдостерону, а також натрійуретичного гормону за стандартизованими методиками. З метою визначення показників редокс-системи вивчали вміст каталази  та продуктів тіобарбітурової кислоти (ТБК), зокрема  малонового діальдегіду (МДА).

Фактичний матеріал опрацьовано на персональному комп’ютері в проґрамах Exсel 2010, Statistica 6.0, RStudio v. 1.1.442 та R Commander v.2.4-4 із використанням описової статистики. Отримані результати у випадку нормального розподілу представили у вигляді M ± σ, n – кількість обстежених у ґрупі, у випадку ненормального розподілу – Ме [25,0 %; 75,0 %]. Статистично достовірною вважали різницю, якщо р < 0,05.

Результати. Відповідно до результатів дослідження, вміст ферменту каталази у хворих на ЦП достовірно (р < 0,001) зменшувався, а вміст МДА достовірно (р < 0,001) збільшувався зі зростанням тяжкості ЦП за критеріями Ч. Г. Чайлд – Р. Н. П’ю, що свідчить про зниження активності антиоксиданта і посилення дії активних форм  кисню з утворенням таких токсичних речовин як МДА у крові цієї катеґорії осіб та підтверджує порушення редокс-гомеостазу, що призводить до порушення функціонування ендотеліоцитів – клітин, які є одними з найбільш чутливих до дії активних форм кисню. Як наслідок, виникає NO-залежна вазодилятація, посилення утворення ендотеліну-1 та активація ренін-альдостеронової системи, ефект якої незначний, оскільки знижується чутливість рецепторів судин до впливу ендоґенних вазоконстрикторів, збільшення вмісту натрійуретичного пептиду, що є фізіолоґічним антаґоністом анґіотензину ІІ, маючи вазодилятаційний вплив унаслідок інгібування секреції реніну та альдостерону, а також безпосередній вплив на гладеньком’язові клітини судинної стінки. Це підтверджено збільшенням умісту ендотеліну-1, цҐМФ, реніну, альдостерону, натрійуретичного гормону  у крові цієї катеґорії осіб із наростанням тяжкості ЦП за критеріями Ч. Г. Чайлд – Р. Н. П’ю.

Висновки. Печінка суттєво впливає на стан ендотелію через роль оксидативного стресу в метаболізмах NO, ендотелінів, натрійуретичного пептиду, ренін-альдостеронової системи. У хворих на цироз печінки виявлено збільшення вмісту малонового діальдегіду та зменшення вмісту каталази з наростанням тяжкості хвороби за критеріями Ч. Г. Чайлд – Р. Н. П’ю, що свідчить про суттєві порушення у редокс-гомеостазі та надалі призводить до ендотеліальної дисфункції з порушенням нормального обміну вазоактивних гуморально-метаболічних речовин у сироватці крові, що стає передумовою  виникнення позапечінкових коморбідних синтропічних уражень, що суттєво ускладнюють перебіг основної хвороби.