Lviv clinical bulletin 2023, 1(41): 36-40

https://doi.org/10.25040/lkv2023.01.036

Сучасні засади лікування генітального герпесу у жінок (огляд літератури; результати власних досліджень)

Л. Б. Маркін, О. О. Матвієнко, О. О. Коритко

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Вступ. Проблема нових підходів у терапії генітального герпесу у жінок надзвичайно актуальна, оскільки ця генітальна інфекція дуже поширена у світі. Основними типами генітальної інфекції є вірус простого герпесу 1-го типу (ВПГ-1) і 2-го типу (ВПГ-2). Понад 400 млн людей у світі мають генітальний герпес, спричинений ВПГ-2. У США майже кожний п’ятий дорослий (майже 40 млн осіб) має інфекцію ВПГ-2, причому щороку відбувається близько мільйона нових інфікувань.

Мета. Проаналізувати сучасні засади лікування генітального герпесу у жінок, використавши літературні джерела та результати власних досліджень.

Матеріали й методи. Відібрано й опрацьовано 12 публікацій на основі їхньої відповідности обраній темі й надано інформацію ефективности застосування противірусного засобу «Віростат» у власній практиці.

Результати. Існує декілька стратегій застосування антигерпесних лікарських засобів (ацикловір, віростат (фамцикловір), валацикловір), що їх досліджено й апробовано під час першого інфікування генітальним герпесом, у епізодичній і супресивній курації. Лікування генітального герпесу передбачає, по-перше, запо­бігання клінічним проявам, рецидивам і, по-друге, запобігання передаванню статевим партнерам. На під­ставі власного клінічного досвіду рекомендовано для лікування інфекції ВПГ у жінок український лікарський засіб «Віростат» (виробник Київський вітамінний завод) за різних клінічних проявів.

Висновки. Генітальний герпес – поширена хвороба, що передається статевим шляхом. Зростання часто­ти ВПГ-1 і ВПГ-2 асоціюється з рецидивами виразкової хвороби статевих органів. ВПГ-2 відіграє ключову роль у поширенні ВІЛ і, хоча й рідко, ВПГ-1 і ВПГ-2, якщо ними заразитися під час вагітности, призводять до тяжких наслідків як серед матерів, так і серед новонароджених. Огляд літератури, присвяченої лікуванню хвороб, що передаються статевим шляхом, виявив небагато істотних досягнень у лікуванні генітальних герпесних інфекцій. Більша доступність тестів на ампліфікацію нуклеїнової кислоти для діагностики віру­су простого герпесу за наявности генітальних виразок поліпшує діагностику на гострій фазі. Проте сероло­гічним аналізам бракує діагностичної точности, що вимагає поступу в діагностичному алгоритмі, а також нових діагностичних засобів. Хоча симптоми генітального герпесу можна контролювати та запобігти пере­даванню статевим партнерам завдяки противірусній курації, нові методи лікування з новими механізмами допоможуть поліпшити самопочуття пацієнток. Покликаючись на власний клінічний досвід використання українського препарату «Віростат» за різних клінічних проявів, рекомендуємо його широке впровадження.