О. Я. Виговська, Я. І. Виговська, О. О. Шалай, Л. М. Лукавецький, Ю. В. Войціцький, Л. В. Шевченко,
В. А. Барілка, З. В. Масляк
ДУ «Інститут патології крові та трансфузійної медицини НАМН України», м. Львів
Вступ. Хронічна лімфоцитарна лейкемія (ХЛЛ) – найчастіша форма лейкемії в Європі. Показник захворюваності на ХЛЛ становить 34 : 100 000 населення упродовж року. Хвороба частіше спостерігається у людей похилого та старечого віку, а лікування таких пацієнтів, потребує врахування певних особливостей.
Мета дослідження. Провести аналіз своєчасності діаґностики хронічної лімфоцитарної лейкемії, часу диспансерного спостереження і тактики лікування хворих похилого та старечого віку за матеріалами Консультативної поліклініки ДУ «ІПКТМ НАМН України» м. Львова.
Матеріали і методи. Під спостереженням перебували 114 хворих (76 чоловіків і 38 жінок) із ХЛЛ, виявленою у похилому та старечому віці (61–86 років). Діаґностику здійснювали відповідно до методичних рекомендацій з діаґностики та лікування хронічної лімфоцитарної лейкемії. У більш ніж третини хворих на ХЛЛ діаґноз поставлено на пізніх стадіях захворювання (ІІІ–ІV за K. Rai).
Результати. Значна частина осіб, у яких хворобу діаґностовано на ранніх стадіях 0 за K. Rai), за час спостереження (2–20 років) компенсовані та лікування не потребують. Показання до початку лікування у хворих похилого та старечого віку такі ж, як і молодшого. Препаратом першої лінії лікування ХЛЛ у хворих похилого та старечого віку слід визнати хлорамбуцил. Короткі курси лікування хлорамбуцилом хворих віком 66–82 роки забезпечують часткову ремісію за доброї компенсації та задовільної якості життя від 24 до 132 місяців (на час оформлення статті). Аґресивна терапія (схеми бендамустин + ритуксимаб чи флурадабін + циклофосфамід) ефективніша для отримання повної ремісії, але більш токсична і може бути застосована хворим похилого та старечого віку за умови збереженої функції нирок та за відсутності супутніх хвороб.
Висновки. Лікування хворих похилого і старечого віку слід починати з монотерапії хлорамбуцилом (І лінія). За відсутності ефекту або з наростанням важкості хвороби треба переходити на більш аґресивні схеми лікування (ІІ лінія).