Я. Е. Варес1, Н. В. Чегринець2
1 Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
2 Приватна стоматолоґічна клініка «ODC», м. Київ
Вступ. Міжщелепна фіксація – важлива й невід’ємна складова лікування хворих із травматичними пошкодженнями щелепно-лицевої ділянки (ЩЛД), яка забезпечує оптимальний контакт оклюзійних поверхонь і може використовуватись як у варіанті самостійного консервативно-ортопедичного лікування, так і у вигляді обов’язкового супроводу хірурґічної фіксації (остеосинтезу) кісткових фраґментів щелеп у разі їх травматичних пошкоджень. Вагомими недоліками існуючих методів міжщелепного шинування, зокрема, назубних дротяних шин, а також ліґатурного зв’язування зубів є їх різко неґативний вплив на тканини пародонта, низька гіґієнічність, нерівномірність розподілу навантаження жувальних м’язів, біль під час проведення маніпуляції, психолоґічний дискомфорт пацієнта, що зумовлює потребу пошуку альтернативних методів міжщелепної фіксації.
Мета. Здійснити ретроспективний аналіз літератури зі з’ясуванням історичних аспектів та узагальнити власний досвід застосування елементів незнімної ортодонтичної техніки (брекет-систем) для фіксації кісткових фраґментів за умов травматичних переломів нижньої щелепи (НЩ).
Матеріали й методи. Використано контент-аналіз, метод системного та порівняльного аналізу, бібліосемантичний метод вивчення актуальних наукових досліджень стосовно практики застосування елементів незнімної ортодонтичної техніки у травматолоґії ЩЛД за останніх 30 років.
Також від 2012 р. в клініці кафедри хірурґічної стоматолоґії та щелепно-лицевої хірурґії ЛНМУ імені Данила Галицького в рандомізований спосіб обстежено 57 хворих (45 чоловіків, 12 жінок) віком від 18 до 45 років із травматичними переломами НЩ. Діаґностику здійснювали на підставі клінічного та рентґенолоґічного (ортопантомоґрафічного) обстеження.
Результати. Бурхливий розвиток і впровадження у клінічну практику різноманітних ортодонтичних систем дали змогу екстраполювати показання до їх застосування з царини ортодонтії на інші стоматолоґічні медичні напрями, зокрема, у випадках травм ЩЛД.
Оцінивши власні результати використання елементів незнімної ортодонтичної техніки у 22 пацієнтів із травматичними переломами НЩ, можемо стверджувати, що у всіх випадках вони були задовільні. Середній термін міжщелепної іммобілізації становив 19 ± 2 доби. В усіх пацієнтів на час зняття фіксувальних пристроїв клінічно та рентґенолоґічно спостерігались ознаки консолідації кісткових фраґментів. У жодного не порушено прикус.
Висновки. Міжщелепна іммобілізація за допомогою брекет-систем дає змогу в стислий термін відновити анатомічний і функціональний статус нижньої щелепи, а завдяки принципово іншому розташуванню фіксувальних елементів значно полегшує гіґієнічний догляд за порожниною рота та майже не впливає на стан пародонта, не вимагає місцевого знечулення, не спричиняє больових відчуттів, дає змогу індивідуалізувати використання окремих ґруп зубів для рівномірного розподілу оклюзійного навантаження або навпаки – корекції оклюзійного співвідношення завдяки застосуванню спрямованої ґумової тяги.