Я. Е. Варес1, В. М. Горак2, А. В. Філіпський1
1Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
2Перша Львівська міська комунальна поліклініка імені Князя Лева
Вступ. Переломи лобового синуса, які виникають у 5,0-15,0 % випадків усіх травматичних пошкоджень кісток лицевого скелета, можуть варіювати від ізольованих переломів передньої стінки до множинних поєднаних пошкоджень синуса, очних ямок, основи черепа та внутрішньочерепного вмісту.
Метою цієї роботи було узагальнення літературної інформації та власного досвіду хірурґічного лікування пацієнтів із травматичними переломами лобового синуса.
Матеріали і методи. Здійнено аналіз фахових літературних повідомлень та історій хвороб 18 пацієнтів (17 чоловіків та 1 жінки віком 18-45 років) з переломами лобового синуса, які перебувалина лікуванні у відділеннях щелепно-лицевої хірурґії, нейрохірурґії та оториноляринґолоґії Львівської обласної клінічної лікарні та Львівської міської лікарні швидкої медичної допомоги впродовж 2005-2011 рр.
Результати. Незалежно від важкості травми, усі переломи вимагають ретельної діаґностики, яка ґрунтується, переважно, на результатах тривимірної комп’ютерної томоґрафії та ендоскопічної ревізії порожнини синуса, що дає змогу обрати алґоритм адекватної лікувальної тактики та мінімізувати виникнення загрозливих ускладнень.
Висновки. Запропоновані представниками Всесвітньої асоціації черепно-щелепно-лицевого остеосинтезу (AO CMF) науково обґрунтовані та клінічно апробовані алґоритми діаґностики та лікування переломів лобового синуса дозволяють надавати кваліфіковану медичну допомогу пацієнтам за умов будь-якої локалізації та комбінації травматичного пошкодження.