Яцкевич А. Я. 

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Вступ. Увага до проблеми вальґусного відхилення першого пальця стопи (ВВППС) не послаблюється близько 200 років, що зумовлюється її значним поширенням серед населення (18,0–20,0 %), а також недостатньою ефективністю лікування, рецидивним характером деформації

Мета. Оптимізувати лікування ВВППС, удосконалюючи методи остеосинтезу після кориґувальної остеотомії І плеснової кістки.

Матеріали і методи. Аналізували результати лікування 42 пацієнток із важкими формами ВВППС. Середній вік хворих становив 52 роки. Проводили клінічне, ортопедичне та рентґенолоґічне обстеження за стандартними методиками. Усім хворим проводили проксимальну кориґувальну остеотомію І плеснової кістки з остеосинтезом ґвинтом за вдосконаленою нами методикою.

Результати. Післяопераційні рани у всіх випадках загоїлися первинним натягом. Консолідація остеотомій за результатами рентґенолоґічного дослідження відбулася в термін п’ять-шість тижнів. За оцінкою шкали AOFAS у трьох випадках (7,1 %) констатовано задовільні результати. У 39 прооперованих (42,4 %) були добрі та відмінні  результати.

Результати лікування відповідали отриманим у хворих, прооперованих із застосуванням пластин із кутовою стабільністю, які сьогодні вважаються «золотим стандартом» остеосинтезу в хірурґії стопи, але,  порівняно з ними, запропонований нами спосіб менш травматичний, технічно простіший, із суттєво нижчою (в середньому в 10 разів) вартістю імплантів

Висновки. Фіксація фраґментів І плеснової кістки після остеотомії з приводу ВВППС довгим ґвинтом за модифікованою нами методикою забезпечила ранню активізацію, комфортне лікування та добрий косметичний і функціональний результат. Застосований метод фіксації ефективний, технічно простий, малоінвазивний, економічно вигідний, дає змогу покращити результати лікування хворих з ВВППС.