Lviv clinical bulletin 2014, 1(5) - 2(6): 8-13

https://doi.org/10.25040/lkv2014.01.008

Нові можливості лікування хворих на ревматоїдний артрит у поєднанні з тривожно-депресивними розладами

Б. О. Ребров, С. С. Касинець, О. Б. Комарова

ДЗ «Луганський державний медичний університет»

Вступ. Хворі на ревматоїдний артрит (РА) потерпають від психосоціальної дезадаптації, зумовленої больовим синдромом, обмеженням активності з втратою працездатності та соціальних зв’язків. Наявність тривожно-депресивних розладів (ТДР) збільшує непрацездатність хворих на РА в перших п’ять років хвороби з 25,0 до 50,0 %

Мета. Оптимізувати лікування РА на ранній стадії (рРА) у поєднанні з ТДР, застосовуючи в лікувальному комплексі інгібітор анґіотензин-перетворювального ферменту (іАПФ) раміприл.

Матеріали і методи. Обстеження 179 хворих на недиференційований артрит, які перебували на лікуванні у ревматолоґічному відділенні Луганської обласної клінічної лікарні, виявило 95 осіб з рРА. Вік пацієнтів становив від 22 до 59 років (у середньому 41,27±10,41 року), серед них 16,8 % чоловіків і 83,2 % жінок віком 40,3±9,22 року і 41,2±10,27 року відповідно. Тривалість захворювання 1–28 місяців. Діаґноз РА верифікований відповідно до критеріїв АСR/EULAR, 2010.

Психолоґічний стан усіх хворих оцінювали за допомогою опитувальників з доведеною валідністю: шкала шпитальної тривоги та депресії (Hospital Anxiety and Depression Scale, HADS); наявність і виразність депресії оцінювали за шкалою Бека.

Результати. Встановлено, що у хворих на рРА з ТДР завдяки комплексному лікуванню з використанням іАПФ раміприлу вірогідно знижуються ранкова скутість, кількість болючих і набряклих суглобів, покращується стан здоров’я за ВАШ та HAQ (усі р < 0,001), рівень СРП знижується у 8 разів, тоді як після лікування стандартним комплексом – лише в 4 рази (р< 0,001), ШОЕ майже утричі проти 1,75 (р < 0,001) після стандартного комплексу, DAS28 зменшується на 25,0 %. TNF-α знижувався на 25,0 % після комплексного лікування з використанням раміприлу та на 12,0 % після лікування без нього. Також спостерігалося зменшення кількості балів за опитувальником Бека з 22,37 ± 7,10 до 10,80 ± 2,90 (p < 0,001), тоді як без нього – лише з 22,36 ± 6,20 до 15,86 ± 3,20 балів (p = 0,002).

Висновки. Додавання до стандартного лікування раміприлу сприяє покращенню ультразвукової картини, зменшенню проявів суглобового синдрому та позитивної динаміки маркерів запалення.