Lviv clinical bulletin 2013, 2(2):18-22

https://doi.org/10.25040/lkv2013.02.018

Гібернація міокарда у хворих на артеріальну гіпертензію та ішемічну хворобу серця як причина серцевої недостатності

О. Ю. Барнетт, Ю. Г. Кияк, Г. Ю. Кияк, В. І. Ковалишин, Д. І. Беш

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Вступ. Гібернація міокарда належить до «нових ішемічних синдромів», які за останні роки щораз частіше привертають увагу кардіолоґів і кардіохірурґів.

Мета. З’ясувати патофізіолоґічні механізми виникнення і ультраструктурні ознаки гібернації кардіоміоцитів у хворих на артеріальну   гіпертензію (АГ) та інфаркт міокарда (ІМ), а також роль гібернації у виникненні серцевої недостатності (СН). Визначити залежність сеґментарних розладів скоротливості міокарда лівого шлуночка (ЛШ) (гіпокінезія, акінезія, дискінезія) від наявності гібернованих кардіоміоцитів і розкрити тривалість їх життя.

Матеріали і методи. Обстежили 36 хворих на АГ та ІХС, у яких досліджували ультраструктуру біоптатів міокарда (n=10), отриманих під час аортокоронарного шунтування (АКШ) та аневризмектомії, а також експрес-некроптати ЛШ (n=26) у померлих від інфаркту. Біопсії міокарда отримували під час виконання АКШ з приводу стенокардії (n=10) або вентрикулопластики у поєднанні з АКШ  (n=6).

Ультраструктурно досліджено 10 біопсій міокарда під час АКШ і вентрикулопластики, а також 26 експрес-некропсій міокарда померлих від ім, які хворіли на АГ.

Результати. З’ясовано, що гіпертрофія та гібернація кардіоміоцитів корелює з важкістю АГ, ІМ, окрім некрозу, викликає оглушення, гібернацію, апоптоз і некроз кардіоміоцитів переважно у навколоінфарктних та інтактних ділянках ЛШ. Уперше виявлено гепатизовані кардіоміоцити (незворотно змінені гіберновані кардіоміоцити, що містять α-ґлікоґен). Виявлено кореляцію між відсотком ремодельованих клітин (від 50,0 до >75,0 %) і появою сеґментарних розладів скоротливості ЛШ (гіпо-, акі-, дискінезія), що призводить до виникнення гострої і хронічної СН.

Висновки. Гібернація міокарда є клінічно важливим синдромом, який часто супроводжується, за певних обставин минущою, дисфункцією ЛШ. його важливо враховувати у клінічній практиці, оскільки гібернація є у хворих із майже всіма формами ІХС і вимагає як медикаментозного, так і хірурґічного лікування.