Т. І. Рудник, О. Н. Надашкевич, Б. М. Паращук, Я. О. Зайченко

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Вступ. Відомо, що у 15,0–20,0 % населення земної кулі впродовж життя спостерігається хоча б один епізод кропив’янки, а тому вона належить до ґрупи дерматозів соціального характеру. Однак, незважаючи на те що можна було б припустити спільність патоґенетичних механізмів алерґодерматозів та уражень залоз внутрішньої секреції, зокрема, щитоподібної залози (ЩПЗ), сьогодні недостатньо уваги приділяється дослідженням ролі останньої у виникненні кропив’янки.

Мета. Дослідити функціональний стан ЩПЗ у хворих на кропив’янку та з’ясувати його залежність від ступеня важкості кропив’янки, її тривалості, а також довготривалості останньої клінічної ремісії.

Матеріали і методи. Під спостереженням перебувало 86 пацієнтів з хронічною ідіопатичною кропив’янкою (34 чоловіки і 52 жінки) віком 15–67 років. до ґрупи контролю входили 20 здорових осіб. визначали рівні тироксину, трийодтироніну і тироґлобуліну в сироватці крові.

Результати. З’ясовано, що кропив’янка супроводжується дисфункцією ЩПЗ, яка полягає у достовірному зростанні в сироватці крові вмісту тироксину й тироґлобуліну та зниженні рівня трийодтироніну. виразність зазначених змін залежить від клінічного перебігу патолоґічного процесу, а саме – від наявності й тривалості останньої клінічної ремісії.

Висновки. Кропив’янка супроводжується дисфункцією ЩПЗ, у зв’язку з чим доцільним є подальше вивчення залученості ЩПЗ до автоімунних процесів у хворих із дерматозами.