В. П. Андрющенко, Д. В. Андрющенко, В. В. Куновський, В. А. Магльований

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Вступ. Поряд із реалізацією адекватної хірурґічної тактики неінтервенційний компонент лікування, спрямований на корекцію механізмів появи та наростання тяжкості гострого панкреатиту, набуває щораз більшого значення.

Мета. З’ясувати ефективність ориґінальних способів використання медикаментів та раннього ентерального харчування в комплексному лікуванні хворих на гострий панкреатит.

Матеріали й методи. Обстежено 329 хворих на гострий панкреатит. Для виконання кожного фраґмента дослідження формували по дві вибіркові ґрупи пацієнтів – основну, стосовно яких реалізовували комплекс опрацьованих неінтервенційних методик, і порівняльну – з традиційними лікувальними підходами. Використано клінічні, лабораторні, біохімічні, радіолоґічні (рентґенолоґічні, ультрасоноґрафічні, комп’ютерно­томоґрафічні) методики досліджень. Отримані результати опрацьовано методами варіаційної статистики з використанням критеріїв Стьюдента та χ².

Результати. Реалізація ориґінальних методик, зокрема, антисекреторної терапії, нівелювання набряково­ексудативних уражень парапанкреатичної заочеревинної клітковини, корекції метаболічних розладів, мультимодальної анальґезії, а також вдосконаленого способу раннього ентерального харчування сприяла підвищенню ефективності лікування порівняно з традиційною медикаментозною терапією.

Висновки. Із огляду на позитивний клінічний результат і доступність запропонованих методик, доцільно опанувати їх у роботі лікувальних установ практичної охорони здоров’я.