Т. М. Ганич

Ужгородський національний університет

Вступ. Останнім часом приділяється велика увага проблемі коморбідних станів. Доведено, що у хворих на бронхіальну астму (БА) ґастроезофаґальний рефлюкс трапляється істотно частіше, ніж у загальній популяції (до 70,0–80,0 %), що закономірно провокує інтерес до такої консолідації.

Мета. Описати сучасні погляди на проблему коморбідності ґастроезофаґальної рефлюксної хвороби (ҐЕРХ) та БА.

Матеріали і методи. Використано контент-аналіз, метод системного й порівняльного аналізу, бібліосемантичний метод вивчення актуальних наукових досліджень стосовно проблеми коморбідності ҐЕРХ та БА.

Результати. Під час дослідження показників функції зовнішнього дихання у хворих на БА з рефлюксом спостерігалися істотно нижчі значення об’ємних показників, проте швидкісні показники суттєво не відрізнялися, що свідчить про більш виражені рестриктивні зміни в легенях. Також хворі з поєднанням БА та ҐЕРХ гірше реаґують на лікування бронходилятаторами, відповідно хвороба гірше контролюється. Незважаючи на те що БА, поєднана з ҐЕРХ, має важчий перебіг і недостатній контроль, дослідження щодо впливу антирефлюксного лікування дали неоднозначні результати. Хоча у більшості хворих із ерозивним клінічним варіантом ҐЕРХ спостерігалося зменшення симптомів астми та знизилась потреба в протиастматичних засобах, покращення спірометричних показників не спостерігалося. За безсимптомного перебігу ҐЕРХ лікування не мало впливу на симптоми та контроль астми.

Висновки. Існує потреба подальшого вивчення причинно-наслідкових зв’язків та особливостей лікувальної тактики в разі поєднання БА та ґастроезофаґального рефлюксу.