В. М. Шевага, М. Г. Семчишин, Б. В. Задорожна, А. М. Задорожний
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Вступ. Велика частка черепно-мозкової травми (ЧМТ) у загальній структурі захворюваності й травматизмі населення, як одна з причин тимчасової і стійкої втрати працездатності та смертності, зумовлює актуальність проблеми. У хворих, що перенесли ЧМТ, виникає низка патологічних порушень, зокрема, зміни мікроелементного обміну йоду (І) і хрому (Сг), а їх дефіцит чи надлишок у випадку ЧМТ може бути пусковим механізмом цілої низки патологічних реакцій і потребуватиме відповідної корекції.
Мета. Дослідити вміст І і Сг в сироватці крові у потерпілих поза зоною конфлікту та у бійців організації об’єднаних сил (ООС) із ЧМТ в гострому та проміжному періодах, а також з’ясувати їх особливості залежно від тяжкості травми й часу, що минув від її отримання.
Матеріали й методи. Методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії визначено вміст І і Сг в сироватці крові у 283 хворих поза зоною конфлікту і 218 бійців ООС із ЧМТ легкого й середнього ступенів тяжкості в гострому та проміжному періодах (1-2-га, 3-5-та, 7-10-та, 14-21-ша доба, через 1 і 3 місяці після травми). До контрольної групи (КГ) увійшли 20 практично здорових осіб. Статистичний аналіз проведено з використанням програми Statistica 6.0.
Результати. Уміст I в сироватці крові у потерпілих поза зоною конфлікту за наявності струсу головного мозку (СГМ), забою головного мозку легкого ступеня тяжкості (ЗГМЛ), забою головного мозку середнього ступеня тяжкості (ЗГМСС) в гострому та проміжному періодах не відрізнявся від показника в осіб КГ (р > 0,05). У групі бійців ООС уміст І в сироватці крові порівняно з показником осіб КГ достовірно зменшувався за наявності СГМ і ЗГМСС на 14-21-шу добу, через 1 місяць після травми (р < 0,05), а при ЗГМЛС був істотно меншим на 7-10-ту, 14-21-шу добу, через 1 і 3 місяці (р < 0,05) після травми. Не виявлено вірогідних змін вмісту І в сироватці крові у потерпілих поза зоною конфлікту між періодами дослідження за наявності СГМ і ЗГМЛС, та ЗГМЛС і ЗГМСС, за винятком його істотного зменшення на 3-5-ту добу (р < 0,05), а за наявності СГМ і ЗГМСС достовірне зменшення вмісту І виявлено на 1-2-гу, 3-5-ту і 7-10-ту добу (р < 0,05). У бійців ООС не фіксували достовірних різниць вмісту І в сироватці крові між періодами дослідження із СГМ і ЗГМЛС (р > 0,05), СГМ і ЗГМСС (р > 0,05), ЗГМЛС і ЗГМСС (р > 0,05). Порівняння ідентичних груп потерпілих поза зоною конфлікту і бійців ООС показало вірогідність різниць між періодами дослідження у всіх обстежених групах як у гострому, так і в проміжному періодах за наявності СГМ (р < 0,05), ЗГМЛС (р < 0,05), ЗГМСС (р < 0,05).
Уміст Сг в сироватці крові у потерпілих поза зоною конфлікту та у бійців ООС при всіх ступенях тяжкості травми й упродовж усього періоду спостереження був недостовірно зменшеним як щодо показників у осіб КГ, так і між періодами дослідження (р > 0,05). Достовірні різниці вмісту Сг в сироватці крові у групах потерпілих поза зоною конфлікту між періодами дослідження фіксували на 1-2-гу, 3-5-ту, 7-10-ту, 14-21-шу добу, через 1 і 3 місяці після травми за наявності СГМ та ЗГМЛС (р < 0,05), СГМ та ЗГМСС (р < 0,05), ЗГМЛС та ЗГМСС (р < 0,05), а в групах бійців ООС достовірну різницю його вмісту в сироватці крові виявлено за наявності СГМ і ЗГМЛС лише на 3-5-ту добу (р < 0,05), а з СГМ і ЗГМСС, а також із ЗГМЛС і ЗГМСС достовірні різниці констатували впродовж усього періоду дослідження (р < 0,05). Порівняння ідентичних груп потерпілих поза зоною конфлікту і бійців ООС не показало вірогідності різниць між періодами дослідження за наявності СГМ (р > 0,05), однак у випадках ЗГМЛС (р < 0,05), як і за наявності ЗГМСС (р < 0,05), вірогідність різниць виявляли на 1-2-гу, 3-5-ту, 7-10-ту, 14-21-шу добу, через 1 і 3 місяці після травми.
Висновки. У бійців ООС зміни вмісту І та Сг в сироватці крові більш виражені як за періодами дослідження, так і залежно від тяжкості травми порівняно з потерпілими поза зоною конфлікту.