Т. Р. Глушко
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Вступ. У стоматології однаково важливо вміти обстежувати оклюзію і реєструвати її, зберігати й передавати інформацію щодо ротової порожнини.
Мета. Проаналізувати клінічно-лабораторні результати реєстрації максимальної інтеркуспідації у пацієнтів із частковими дефектами зубних рядів залежно від використання різних реєстраційних матеріалів.
Матеріали й методи. Обстежено 10 осіб (5 жінок і 5 чоловіків) віком від 27 до 59 років. Після отримання відбитків зубних рядів обох щелеп і виготовлення гіпсових моделей визначали міжщелепні співвідношення в позиції максимальної інтеркуспідації (МІК) щелеп за допомогою обраних реєстраційних матеріалів (Кон-сіфлекс (Україна), металізований віск і Футар Д (Німеччина)).
Результати. З’ясовано, що у випадку застосування реєстраційного матеріалу Футар Д показник біометричного відхилення міток (БВМ) у ділянці зубів 16-46 становить (0,03±0,03) мм, 26-36 – (0,035±0,03) мм (р > 0,75); 13-44 – (0,05±0,03) мм, 23-34 – (0,04±0,03) мм (р > 0,5); 21-31 – (0,01±0,03) мм. У разі використання Консіфлексу показник БВМ в ділянці молярів справа сягає (0,065±0,04) мм, зліва – (0,05±0,05) мм (р > 0,49), верхні ікла – нижні премоляри справа – (0,08±0,03) мм, зліва – (0,07±0,03) мм (р > 0,53), 21-31 зубів – (0,03±0,05) мм; металізованого воску – (0,085±0,02) мм, (0,07±0,03) мм (р > 0,28), (0,10±0,03) мм, (0,08±0,03) мм (р > 0,21), (0,04±0,05) мм відповідно.
Висновки. За умови застосування реєстраційного матеріалу Футар Д спостерігається менший оптимум (0,00-0,08 мм) розбіжностей показників БВМ, що вказує на кращу комплементарність у випадку реєстрації МІК цього матеріалу порівняно з Консіфлексом (0,00-0,11 мм) і металізованим воском (0,00-0,13 мм).