У. О. Абрагамович, О. О. Абрагамович, С. І. Гута, Л. В. Циганик, О. Т. Романюк
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Вступ. Системний червоний вовчак (СЧВ) – одна із важливих медико-соціальних проблем, оскільки найчастіше трапляється у людей молодого віку, супроводжується різноманітними поліорґанними ураженнями та клінічними проявами, які часто призводять до інвалідизації і загрожують життю. Тактика лікування хворих на СЧВ без і в поєднанні з гострою ЦМВ інфекцією кардинально відрізняється, але відповідні аналізи вимагають досить багато часу, є дороговартісними, що не дає змоги робити їх усім хворим, які мають відхилення у лабораторних показниках крові й потребують зміни лікування. Визначення діаґностичної цінності показників лабораторних досліджень крові, а відтак виявлення ґруп ризиків щодо наявності гострої ЦМВ інфекції допоможе оптимізувати роботу з цією катеґорією хворих.
Мета. З’ясувати діаґностичну цінність лабораторних маркерів гострої цитомеґаловірусної інфекції у хворих на системний червоний вовчак.
Матеріали й методи. У дослідження залучено 120 хворих (105 жінок (87,50 %) і 15 чоловіків (12,50 %) віком від 18 до 69 років (середній вік 39,38 ± 12,4 року)), які лікувалися у ревматолоґічному відділі КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» у 2013–2016 рр. Окрім рутинних обстежень, хворим визначали ЦМВ інфекції через виявлення антитіл IgM та IgG до вірусу в сироватці крові. Залежно від виявлення збільшеного титру антитіл до ЦМВ всіх пацієнтів поділили на дві ґрупи: 19 осіб (15,80 %) із гострою (збільшений титр IgM та виявлення дезоксирибонуклеїнової кислоти вірусу у крові та/або сечі) ЦМВ інфекцією (дослідна ґрупа (ДҐ), із яких 18 жінок і 1 чоловік віком від 19 до 53 років (середній вік 38,37 ± 2,80 року), та 101 особа (84,20 %) без гострої ЦМВ (титр IgM у межах норми) інфекції (ґрупа порівняння (ҐП)).
Статистичний аналіз проводили з підрахунком шансів з’ясувати фазу інфікування ЦМВ хворих на СЧВ, використовуючи маркер, який можна виявити під час первинного обстеження. Достовірну вірогідність гострої фази інфікування визначали за допомогою показників чутливості, специфічності й точності. Визначено також співвідношення шансів, коефіцієнт асоціації (чи континґенції), відносний ризик, абсолютне та відносне зниження ризику, проґностичну цінність позитивного результату, проґностичну цінність неґативного результату. Зв’язок між гострою ЦМВ інфекцією та ознакою вважали підтвердженим за умов перевищення за модулем коефіцієнтом асоціації 0,5 (або 0,3 для коефіцієнта континґенції).
Результати. Аналіз результатів оцінювання загального аналізу крові у пацієнтів обох ґруп показав, що анемію, лейкопенію і лімфопенію частіше виявляють серед хворих на СЧВ із гострою ЦМВ інфекцією. Середні значення гемоґлобіну, кількості еритроцитів, лейкоцитів, лімфоцитів, тромбоцитів у ґрупі пацієнтів із гострою ЦМВ інфекцією були достовірно меншими, ніж у ґрупі хворих без неї, а значення ШОЕ – достовірно більшим.
Відповідно до отриманих результатів аналізу деяких показників біохімічного аналізу крові, підвищення активності АсТ та позитивний показник РФ частіше виявляють у хворих із гострою ЦМВ інфекцією. У ґрупі з гострою ЦМВ інфекцією середня активність АсТ, АлТ і вміст С-РП були достовірно більшими.
Існує підтверджений прямий зв’язок між збільшенням вмісту α2– ґлобулінів і γ-ґлобулінів і належністю до ґрупи із гострою ЦМВ інфекцією.
LE-клітини майже втричі частіше виявляють у хворих із гострою ЦМВ інфекцією. Середній титр антитіл до двоспіральної ДНК, ANA, антифосфоліпідних антитіл IgM у хворих ДҐ достовірно більший, а середній титр антифосфоліпідних антитіл IgG менший, ніж у ҐП.
Зменшення показника загального комплементу у 5 разів частіше фіксували у хворих із гострою ЦМВ інфекцією, ніж у осіб без неї.
Лейкопенію і лімфопенію виявлено у 73,68 % хворих за збільшенням титру IgM до ЦМВ, а у 66,34 % хворих без гострої ЦМВ інфекції такого поєднання показників не спостерігали (чутливість 73,68 %, специфічність 66,34 %, точність 67,50 %, коєфіцієнт асоціації 0,69). Поєднання лейкопенії і лімфопенії у хворих на СЧВ дає змогу правильно передбачити наявність гострої ЦМВ інфекції у 67,50 %.
Висновки. Анемія, лейкопенія, лімфопенія, збільшення вмісту γ-ґлобулінів і титру антитіл до двоспіральної дезоксирибонуклеїнової кислоти, зменшення показника комплементу є лабораторними маркерами гострої цитомеґаловірусної інфекції у хворих на системний червоний вовчак. Виявлено констеляцію показників, які мають найбільші показники чутливості, специфічності та коефіцієнт асоціації із наявністю гострої цитомеґаловірусної інфекції, а саме: лейкопенія та лімфопенія. Врахування наявності цих показників у хворих на системний червоний вовчак дозволить сформувати ґрупи ризику гострої цитомеґаловірусної інфекції, а відтак дообстежити пацієнтів і обрати правильну тактику лікування.