В. Л. Новак, О. О. Тарасюк, С. В. Примак, О. М. Тушницький, І. М. Миськів

Державна установа «Інститут патології крови та трансфузійної медицини НАМН України», м. Львів

Вступ. Гепатит С – гемотрансмісивна інфекція з особливістю швидкого поширення. Одним із основних шляхів передання гепатиту С є переливання крови та її компонентів.

Мета. Проаналізувати результати скринінгу донорської крови на наявність антитіл до гепатиту С у службі крови України за 2019-2021 рр.

Матеріял й методи. Виконано епідеміологічне, одномоментне, суцільне, ретроспективне наукове дослідження з використанням біостатистичних даних відповідно до наказу МОЗ України № 353 від 10.12.98 р. «Про забезпечення безпеки та якости донорської крови, її компонентів та виготовлених із них препаратів» із застосуванням низки наукових медико-статистичних методів: ретроспективного, копіювання, математичного, графічного, абстрактного, дедуктивного усвідомлення, структурно-логічного аналізу з урахуванням принципів системности. Скринінг донорської крови на наявність антитіл до гепатиту С в службі крови України проведено методом імуноферментного аналізу.

Результати. Показники відхилення поширености маркерів гепатиту С серед донорів уможливлюють наочно ранжувати центри переливання крови в Україні від найвищого показника поширености маркерів вірусу гепатиту С до найнижчого з тенденцією до зниження поширености.

Висновки. Аналіз тестування донорської крови на наявність гепатиту С в Україні за 2019-2021 рр. продемонстрував певні маніфестації: з 2019 р. по 2021 р. поширеність маркерів гепатиту С серед донорів на 100 тис. досліджень знизилася з 832,0 до 527,3.