М. І. Швед, І. О. Ястремська, Т. О. Добрянський

Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського

Вступ. Аритмії серця є найбільш частими реперфузійними ускладненнями у хворих на гострий інфаркт міокарда (ІМ).

Мета. Оцінити частоту порушень ритму та провідності й антиаритмічну ефективність upstream-терапії у хворих на гострий ІМ з коморбідними метаболічним синдромом (МС) і ендотеліальною дисфункцією судин.

Матеріали й методи. До дослідної групи увійшли 42 хворих із гострим ІМ з коморбідним  МС, яким разом зі стандартним медикаментозним лікуванням проведено балонну ангіопластику та стентування інфарктзалежної вінцевої артерії. Пацієнти дослідної групи додатково отримали також п’ять внутрішньовенних вливань аргінінкарнітинової суміші. Група контролю (38 хворих на ІМ в поєднанні з МС) не отримували додаткового лікування.

Результати. У хворих на гострий коронарний синдром (ІМ) з коморбідним МС після перкутанного коронарного втручання найчастіше виникав реперфузійний синдром з проявами порушень ритму і провідності. Під впливом стандартного медикаментозного лікування у хворих контрольної групи фіксували суттєве клінічно-функціональне поліпшення, проте резистентними до лікування залишились синусова тахікардія, шлуночкова екстрасистолія високих градацій і суправентрикулярна екстрасистолія. Одночасно у цих пацієнтів спостерігали виражену ендотеліальну дисфункцію судин. У хворих дослідної групи під впливом комплексного медикаментозного лікування із включенням L-аргініну та L-карнітину достовірно зменшилися частота порушень ритму і провідність уже на другу добу спостереження.

Висновки. У хворих на гострий ІМ  з коморбідним МС, яким проведено балонну ангіопластику та стентування інфарктзалежної вінцевої артерії,  спостерігається виражена судинна ендотеліальна дисфункція та електрична нестабільність, що супроводжується виникненням реперфузійних порушень ритму та провідності. Застосування аргінінкарнітинової суміші які upstreаm-терапії сприяло відновленню ендотеліальної функції та виявило виражений антиаритмічний ефект, що дало змогу  суттєво  зменшити  частоту виникнення і ступінь тяжкості таких ускладнень гострого періоду ІМ як реперфузійні аритмії.