І. І. Заставний, А. М. Ященко, О. Д. Луцик

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Вступ. Поняття «невиношування вагітності» (НВ) включає мимовільне переривання вагітності в терміні від зачаття до 16–26-го тижня розвитку, залежно від норм медичного законодавства різних країн. Переривається близько 15,0 % вагітностей, причому переважно (три чверті випадків) у першому триместрі.

Мета. Дослідити  лектин-зв’язувальні вуглеводні детермінанти структурних компонентів ворсинок хоріона ембріонів людини, завмерлих унаслідок спорадичного та звичного невиношування у першому триместрі вагітності.

Матеріали і методи. Методами лектинової гістохімії досліджено 8 зразків ворсинок хоріона ембріонів людини, які завмерли в першому триместрі вагітності (на 4–13-му тижні внутрішньоутробного розвитку). Ґрупа спорадичних викиднів включала 3 зразки, ґрупа звичних викиднів – 5 зразків; контрольну ґрупу склали 5 зразків ворсинок хоріона ембріонів людини, отриманих після проведення штучних абортів відповідного терміну гестації. Гістолоґічний матеріал фіксували у 4,0 % нейтральному формаліні, заливали у парафін. Для загальноморфолоґічного дослідження зрізи товщиною 5–7 мкм зафарбовували гематоксиліном та еозином. Вуглеводні детермінанти ґлікополімерів ворсинок хоріона вивчали методом лектин-пероксидазної техніки з використанням 4 лектинів – PNA, GNA, WGA та PFA.

Результати. Загальноморфолоґічні дослідження показали зміну форми і структури ворсинок хоріона досліджуваних зразків порівняно з контрольними. Методи лектинової гістохімії виявили у разі невиношування вагітності накопичення на поверхні та у складі внутрішніх компонентів вор- синок хоріона рецепторів лектинів GNA та WGA, що свідчить про підвищене експонування у складі ґліко- кон’юґатів ворсинок термінальних залишків манози та DGlcNAc/ NeuNAc. Перерозподіл рецепторів лектинів був більш виражений у випадках звичного невиношування порівняно зі спорадичними.

Висновки. Отримані результати вказують на порушення плацентарного бар’єра, правдоподібно, внаслідок посилення явищ апоптозу, а також дисбалансу процесів синтезу/деґрадації сіалоґліканів у складі ворсинок хоріона.