І. І. Топчій

ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», м. Харків

Вступ. Сьогодні тривалість життя хворих на цукровий діабет (ЦД) зросла у декілька разів. Та одночасно зі збільшенням тривалості життя хворих на ЦД загострилась проблема судинних ускладнень. Оскільки ендотеліальна дисфункція призводить до формування діабетичної нефропатії (ДН), активації пресорних компонентів ренін-анґіотензинової системи (РАС), наростання важкості артеріальної гіпертензії (АГ) з ремоделюванням усієї судинної системи орґанізму

Мета. Визначити вплив мельдонію на обмін оксиду азоту (NO) та кардіальну гемодинаміку хворих на ДН із базисним орґанопротекторним лікуванням.

Матеріали і методи. Обстежено 360 хворих на ЦД з ДН I–ІV стадії за класифікацією D. E. Mogensen (1983), середній вік хворих 58,6 ± 6,1 року, ґрупа порівняння – 80 хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) ІІ–ІІІ ст. відповідного віку, контрольна ґрупа – 20 практично здорових людей віком (26,2 ± 3,4) року. Визначено стан обміну окису азоту та проведено спостереження кардіальної гемодинаміки.

Лікування інгібіторами анґіотензинперетворювального фермена  (ІАПФ) (лізиноприл 10,0–20,0 мґ на добу) та антаґоністами кальцію (АК) (лерканідипін 10,0–20,0 мґ на добу) отримували 146 хворих. Комбіноване лікування ІАПФ, АК та препаратом мельдонію Мілдракор отримували 68 хворих. Мельдоній призначали внутрішньовенно по 10,0 мл упродовж 10 діб, далі перорально по 1000,0 мґ на добу впродовж місяця.

Результати. У хворих на ЦД із ДН з проґресуванням ендотеліальної дисфункції виникає «діабетичне серце», що характеризується насамперед діастолічною дисфункцією міокарда. Ці зміни відбуваються за наявності проліферативних процесів та фіброзу міокарда. У хворих на ДН, розпочинаючи з III стадії, спостерігається порушення систолічної функції серця, що згодом призводить до виникнення серцевої недостатності. Препарати базисного лікування (ІАПФ та АК) позитивно діють як на прояви ендотеліальної дисфункції, так і на структуральні зміни міокарда, захищаючи його від подальшого ремоделювання. Додаткове призначення мельдонію сприяє подальшому покращенню морфолоґічної структури та скоротливої функції міокарда через комплексний вплив на метаболічні процеси та обмін NO.

Висновки. Застосування мельдонію у комбінації із базисними препаратами у пацієнтів з ДН покращує морфолоґічну структуру та скоротливу функцію міокарда завдяки комплексному впливу на метаболічні процеси та обмін оксиду азоту.