Томашевський Я. І., Макар Р. Д., Сафонова О. В., Томашевська Н. Я., Паранька О. З.

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Вступ. Згідно з результатами дослідження ВООЗ, близько 30,0 % населення Землі мають ризик виникнення йододефіцитних захворювань (ЙДЗ), близько 20 млн людей розумово відсталі внаслідок дефіциту в орґанізмі йоду. Дослідження Наукового центру радіаційної медицини НАМН України (2010) показали, що вся територія України – переважно зона поміркованого йодного дефіциту й охоплює 2 млн населення.

Мета. З’ясувати частоту йододефіцитного прихованого та маніфестного гіпотирозу в Прикарпатті на основі результатів першого етапу диспансерного обстеження із застосуванням експресних методів піруватдегідроґеназного (ПДҐ) та α-кетонуричного тестів; дати пропозиції з метою його профілактики.

Матеріали і методи. Обстежено 292 особи (55,6 % чоловічої та 44,4 % жіночої статі віком від 6 до 80 років). Використано уніфіковані тести ПДҐ-активності крові та сумарного вмісту α-кетокислот у сечі, які дають змогу диференціювати  йододефіцитний прихований  і маніфестний гіпотироз, вітамінонезалежну інсулі- норезистентність і В1-гіповітаміноз за показниками зниженої функціональної активності ПДҐ комплек- су та надмірної секреції з сечею α-кетокислот.

Результати. З’ясовано, що частота йододефіцитного гіпотирозу становить 15,41 %, із яких у 10,96 % – прихований, у 4,45 % – маніфестний, що потребує коригування за допомогою йодовмісних медикаментів.

Висновки.  З метою профілактики йододефіцитних захворювань, починаючи з дитячого віку, запропоновано широке використання “Йодоментолу-25” та “Саліхрому-50”.