З. О. Білоус, О. О. Абрагамович

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Вступ. У типових випадках стабільної стенокардії рівень фіксованої вінцевої обструкції такий, що вінцевий кровоплин не забезпечує повної потреби міокарда в кисні, а за умов подальшого зростання цієї потреби стає неоптимальним. В адаптації вінцевого кровоплину до потреб міокарда в кисні важливу роль відіграє ендотелій,  який секретує безліч вазоактивних речовин. У разі ушкодження ендотелію виникає дисбаланс між рівнем синтезованих ендотелієм речовин, так звана ендотеліальна дисфункція, яка в подальшому відіграє важливу роль у перебігу захворювання.

Мета. З’ясувати особливості ендотеліальної функції, показників ліпідного спектра крові та варіабельності серцевого ритму у хворих на стабільну стенокардію залежно від частоти серцевих скорочень.

Матеріали й методи. У рандомізований спосіб обстежено 125 хворих на стабільну стенокардію, яких розподілено на ґрупи залежно від ЧСС. До контрольної ґрупи увійшли 34 практично здорові особи, порівнянні за віком і статтю.

Результати. Ендотеліальну дисфункцію, проатероґенні зміни ліпідного спектра крові, веґетативний дисбаланс виявлено в усіх ґрупах хворих на стенокардію, проте у хворих на стабільну стенокардію з ЧСС >80 уд./хв спостерігали чіткіші порушення функції ендотелію (підвищений вміст ендотеліну-1 та фактора Віллебранда) й значніші проатероґенні зміни ліпідного спектра крові. На основі дослідження варіабельності серцевого ритму констатовано значний веґетативний дисбаланс у цих хворих. У пацієнтів із ЧСС 60–80 уд./хв і менше 60 уд./хв ендотеліальна дисфункція та зміни ліпідного обміну менш виражені, у них також спостерігається зниження функції парасимпатичної ланки ВНС у реґуляції серцевої діяльності.

Висновки. ЧСС >80 уд./хв може бути використана як критерій оцінки важкості патоґенетичних механізмів стабільної стенокардії.