Т. С. Бутова

Харківський національний медичний університет

Вступ. Сьогодні доведена активність стероїдоґенної функції яєчників у жінок у постменопаузі. Відомо, що однією з найбільш біолоґічноактивних форм тестостерону в чоловіків і жінок, яка утворюється з тестостерону безпосередньо у клітинах «орґанів­мішеней», є дигідротестостерон (ДГТ). Тестостерон може провокувати порушення метаболізму ґлюкози у здорових жінок. Зафіксовано існування взаємозв’язку між високим рівнем вільного тестостерону та частотою виникнення цукрового діабету (ЦД) 2­-го типу. Наявність відносної гіперандроґенії може бути дотична до ризику виникнення серцево­судинних захворювань у жінок у постменопаузному періоді. Однак, незважаючи на численні дослідження особливостей впливу андроґенів на жіночий орґанізм, це питання досі не розв’язане.

Мета дослідження. З’ясувати особливості вмісту дигідротестостерону в крові жінок у постменопауз­ ному періоді залежно від коморбідної патолоґії: цукрового діабету 2­-го типу та артеріальної гіпертензії.

Матеріали й методи дослідження. Обстежено 137 осіб жіночої статі віком 45–60 років. Хворих стратифікували на три ґрупи: 30 хворих на ЦД 2-­го типу (1­-ша ґрупа), 34 хворі з АГ (2-­га ґрупа), 42 хворих на ЦД 2­-го типу та АГ (3-­тя ґрупа). Контрольна (4­-та) ґрупа – 31 жінка у постменопаузному періоді без хвороб. У сироватці крові за допомогою імуноферментних методів визначали вміст фолітропіну, ДГТ, а також концентрацію ґлюкози й ґлікованого гемоґлобіну (НbА1с ).

Результати. У хворих із АГ у постменопаузному періоді спостерігається статистично значуще збільшення концентрації препрандіальної ґлікемії і вмісту HbA1с , ДГТ в крові порівняно з жінками у постменопаузному періоді без хвороб. Приєднання АГ у хворих на ЦД  2­-го типу супроводжується більш виразним, статистично значущим збільшенням препрандіальної ґлікемії та HbA1с, а також найбільш статистично значущою дигідротестостеронемію. Між показниками концентрації ґлюкози, HbA1с та ДГТ в крові спостерігається прямий кореляційний зв’язок, що свідчить про пряму позитивну залежність показників концентрації ґлюкози в крові та HbA1с від вмісту ДГТ.

Отже, у хворих із АГ у постменопаузному періоді спостерігається статистично значуще збільшення кон­центрації ДГТ в крові порівняно з жінками у постменопаузному періоді без хвороб. Водночас у хворих на ЦД 2-­го типу, порівняно з пацієнтками з АГ, верифіковано більш виразне зростання вмісту дигідротестосте­ рону в крові.

Висновки. Проґнозуючи можливості виникнення цукрового діабету 2­-го типу та коморбідної артеріальної гіпертензії, під час обстеження жінок у постменопаузному періоді, слід враховувати рівень дигідротестостерону в сироватці крові.