Л. Б. Маркін, О. С. Медвєдєва

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Вступ. Прееклампсія (ПЕ) – основна причина материнської і перинатальної захворюваності й смертності. За останні десятиріччя розширилися уявлення про гетерогенну природу ПЕ. Згідно з сучасними дослідженнями, ПЕ може виявлятись у двох фенотипічних варіантах: із ранньою (до 34 тижнів вагітності) та пізньою (після 34 тижнів вагітності) маніфестацією. Хоча діаґностичні критерії однакові в кожному з цих варіантів, вони характеризуються різними клінічними ознаками, мають різні перинатальні наслідки та ускладнення материнського орґанізму. В межах концепції персоналізованої медицини майбутні напрями досліджень проґнозування та профілактики ПЕ мають ґрунтуватися на виявленні й уточненні підтипів ПЕ з урахуванням материнських характеристик та клінічного перебігу вагітності.

Мета. Визначення частоти ПЕ з ранньою (до 34 тижнів вагітності) та пізньою (після 34 тижнів вагітності) маніфестацією у пацієнток пологового відділення Львівської обласної клінічної лікарні й аналіз чинників ризику та перинатальних наслідків, характерних для різних підтипів ПЕ.

Матеріали й методи. У дослідження включено 300 вагітних віком 16–43 роки з одноплідною вагітністю. Їх було поділено на три ґрупи: вагітні з раннім початком прееклампсії, вагітні з пізнім початком прееклампсії та контрольна ґрупа. Діаґноз прееклампсії ставили відповідно до критеріїв International Society for the Study of Hypertension in Pregnancy. Маніфестацію ознак прееклампсії від 20 тижнів 0 днів до 33 тижнів 6 днів визначали як ранній початок прееклампсії, пізнім початком вважали появу характерних симптомів після 34 тижнів вагітності.

Результати. Виявлено, що такі чинники ризику, як вік понад 35 років, преґестаційний індекс маси тіла більше 25, куріння під час вагітності суттєво збільшують ризик виникнення прееклампсії. Деякі чинники ризику – перша вагітність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет – мають виражену асоціацію з певними підтипами ПЕ. Наприклад, пізній початок ПЕ характерний для молодих жінок (віком до 20 років) з першою вагітністю, а також вагітних із цукровим діабетом, тоді як, пацієнтки із артеріальною гіпертензію, природженими аномаліями розвитку плода мали більш високий ризик виникнення раннього початку ПЕ.

Неґативні перинатальні наслідки частіше спостерігались у ґрупі з раннім початком ПЕ. Так, показники антенатальної, неонатальної та перинатальної смертності були значно вищими у ґрупі з раннім початком ПЕ, ніж у ґрупі із пізнім початком ПЕ.

Частота шпиталізації у відділення реанімації новонароджених і важкої захворюваності новонароджених була значно вищою у дітей, народжених матерями з ранньою маніфестацією ПЕ.

Висновки. Рання прееклампсія – найважчий клінічний варіант перебігу захворювання, який асоціюється із затримкою росту плода, часто завершується індукованими передчасними пологами і призводить до гірших перинатальних наслідків. Виникнення ранньої прееклампсії може бути зумовлене порушенням інвазії трофобласта, незавершеною трансформацією спіральних артерій, а також раннім виникненням дисфункції плаценти, що призводить до гіпоксії тканин плаценти і плода, відсутності компенсаторних механізмів, посилення ендотеліальної дисфункції. Цей підтип прееклампсії дебютує рано (в ІІ – на початку ІІІ триместру) і призводить до гірших перинатальних наслідків. Пізня прееклампсія виникає у ІІІ триместрі вагітності й рідко спричинює перинатальні втрати.