Р. Р. Гута, О. М. Радченко
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Вступ. Ішемічна хвороба серця – провідна проблема сучасної кардіолоґії. Попри досягнення в її профілактиці та лікуванні, зокрема, активне впровадження хірурґічних методик, вона домінує у структурі захворюваності й смертності.
Мета. Дослідити показники ліпідного спектра крові у хворих на ішемічну хворобу серця у віддалені терміни після реваскуляризації міокарда з приводу інфаркту міокарда.
Матеріали й методи. Проведено динамічне спостереження за 83 хворими на ішемічну хворобу серця після перенесеного інфаркту міокарда. Пацієнтів поділено на дві ґрупи залежно від того, чи була проведена реваскуляризація міокарда.
Результати. Через три місяці після стаціонарного лікування у хворих основної ґрупи параметри ліпідоґрами істотно знизилися на відміну від ґрупи порівняння, де істотно знизився тільки вміст холестерину та β-ліпопротеїдів. Через рік у пацієнтів основної ґрупи спостерігалася тенденція до поліпшення показників ліпідного метаболізму, особливо вміст триґліцеридів, а в ґрупі порівняння, навпаки, реєстрували погіршення всіх показників. Через три роки відмінність показників ліпідоґрами між хворими обох ґруп зникає, а надалі реєструється неґативна динаміка. Наприкінці дослідження між собою ґрупи не відрізнялися за показниками.
Аналіз частоти параметрів загального холестерину показав, на час включення до дослідження в основній ґрупі було більше пацієнтів з гіперхолестеринемією і цільовим вмістом, а в ґрупі порівняння переважали пацієнти з межовим вмістом. Через три місяці в обох ґрупах тільки половина пацієнтів досягли цільового показника холестерину. Надалі частота гіперхолестеринемії поступово зростала і через 60 місяців у третини пацієнтів ґрупи порівняння перевищувала 6,2 ммоль/л, а в основній ґрупі гіперхолестеринемія спостерігалась у 16,67 %.
Висновки. Для пацієнтів основної ґрупи після оперативної реваскуляризації міокарда характерна позитивна динаміка показників ліпідного спектра крові впродовж 18 місяців, яка потім починає щезати й через 42 місяці стає неґативною. У результаті тільки медикаментозного лікування хворих ґрупи порівняння параметри ліпідоґрами поступово погіршуються, а різниця між ґрупами втрачається через три роки після стаціонарного лікування. Імовірно причиною виявлених нами закономірностей є неналежна та різна сприйнятливість до ліпідознижувальних лікарських засобів у хворих на ішемічну хворобу серця впродовж п’яти років після реваскуляризації серця з приводу інфаркту міокарда та в неоперованих.