Л. В. Циганик, У. О. Абрагамович, О. Т. Романюк

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Вступ. У 25,0 % хворих на СЧВ ураження кістково-суглобової системи настає упродовж перших 10 років захворювання. Поширеність остеопенії коливається від 4,0 до 74,0 %, а остеопорозу (ОП) – від 3,0 до 48,0 %. Основні причини невтішної статистики – хронічне автоімунне запалення і тривале лікування ґлюкокортикоїдами (ҐК), які в поєднанні з такими традиційними триґерами ОП, як вік, куріння, зміни гормонального статусу у жінок, призводять до швидкої втрати кісткової маси. Однак питання ОП, чинників, що впливають на стан кісткової тканини у хворих на СЧВ, вивчені недостатньо.

Мета. Проаналізувати вплив окремих показників перебігу системного червоного вовчака та його лікування на мінеральну щільність кісткової тканини.

Матеріали й методи. У дослідження залучено 123 жінки віком від 21 до 51 року (середній вік на момент обстеження – 40,37 ± 0,95). Середня тривалість хвороби 7,35 ± 0,27. Cередня сумарна кількість загострень (у роках) 9,97 ± 0,60, середня сумарна тривалість загострень (у днях) – 148,80 ± 10,24. 100,0 % пацієнток уживали метилпреднізолон дозою (у перерахунку на преднізолон) 5,0–30,0 мґ/добу (середня доза 11,04 ± 0,46 мґ/добу, середня сумарна доза 31,40 ± 1,92 ґ); середня тривалість лікування ҐК відповідала середній тривалості захворювання. До контрольної ґрупи увійшли 25 практично здорових жінок у пременопаузальному статусі відповідного віку. Перший крок дослідження присвячений визначенню МЩКТ за допомогою двохенерґетичної рентґенівської абсорбціометрії у дослідній і контрольній ґрупах та порівнянню результатів. Другий крок передбачав дослідження залежності стану МЩКТ від активності захворювання за шкалою SLEDAI. Хворих на СЧВ поділили на ґрупи за Т-критерієм за результатами ДРА на ґрупу з незміненою МЩКТ, остеопенією та остеопорозом,  а також за підрахунком сумарного бала шкали SLEDAI на ґрупи: без активності, низький, середній, високий і дуже високий ступінь активності. На третьому кроці визначали взаємозв’язок між станом МЩКТ й індексом ушкодження SLICC/ACR, тривалістю хвороби, кількістю і тривалістю загострень системного червоного вовчака, середньою та сумарною дозами ґлюкокортикоїдів.

Результати. За результатами ДРА поперекового відділу хребта у 75,7 % жінок дослідної ґрупи відбувалося зниження МЩКТ й лише у 32,0 % – контрольної (р < 0,001). У ділянці проксимального відділу стегна у 35,5 % жінок дослідної ґрупи спостерігалося зменшення МЩКТ, що майже вдвічі перевищувало відсоток пацієнток  контрольної ґрупи – 16,0 % (р < 0,05). Середні значення Т-критерію за результатами ДРА у ділянці поперекового відділу хребта в обох ґрупах достовірно відрізнялися і були нижчими у хворих на СЧВ. У проксимальному відділі стегнової кістки середні показники Т-критерію у дослідній і контрольній ґрупах не мали достовірної різниці. За оцінкою персентильного розподілу у хворих на вовчак Т-критерій був у діапазоні (-2,02)–(-1,21), у здорових (-1,08)–1,08); медіана -0,1 і (-0,3) відповідно. Не виявлено статистичної достовірності різниці між ґрупами, поділеними за Т-критерієм, а тому можна стверджувати, що між активністю СЧВ і станом МЩКТ немає взаємозв’язку. Результати кореляційного аналізу підтвердили наявність достовірного зв’язку ((r = (- 3,40), p < 0,001) між МЩКТ й індексом ураження SLICC. Виявлено обернений зв’язок між станом МЩКТ і тривалістю хвороби ((r = (-0,36), p < 0,01), сумарною кількістю загострень ((r = (- 0,49), p < 0,001) і сумарною тривалістю загострень ((r = (- 0,56), p < 0,001). Подібні асоціації підтверджено результатами аналізу взаємозв’язку між станом МЩКТ і лікуванням ҐК, яке вимірювалося середньою ((r = (- 0,59), p < 0,001) і сумарною ((r = (- 0,52), p < 0,001) дозами. 

Висновки. Вивчивши вплив на мінеральну щільність кісткової тканини окремих показників перебігу системного червоного вовчака та його лікування, ми виявили, що: 1) відсоток жінок зі зменшеною мінеральною щільністю кісткової тканини був достовірно вищим у дослідній ґрупі за результатами двохенерґетичної рентґенівської абсорбціометрії у поперековому відділі хребта – 75,7 % і проксимальній ділянці стегнової кістки – 35,5 % порівняно з контрольною – 32,0 %  і 16,0 % відповідно; середні значення Т-критерію у поперековому відділі хребта достовірно нижчі у хворих на системний червоний вовчак порівняно з контролем – (-1,41) ± 1,15 і (-0,55) ± 0,99 відповідно, на відміну від проксимального відділу стегнової кістки, де достовірної різниці у двох ґрупах не спостерігалося – (-0,11) ± 1,10 та (-0,06) ± 0,83 відповідно; показники Т-критерію у дослідній  ґрупі були нижчими у своїх сеґментах (дуже низький, низький) порівняно з контрольною за результатами оцінки мінеральної щільності кісткової тканини в обох досліджуваних ділянках; 2) немає достовірної кореляції між станом мінеральної щільності кісткової тканини й активністю хвороби за шкалою SLEDAI; 3) спостерігається зворотний взаємозв’язок стану мінеральної щільності кісткової тканини з індексом уражень орґанів за SLICC/ACR, тривалістю хвороби, сумарними кількістю і тривалістю загострень системного червоного вовчака, сумарною дозою ґлюкокортикоїдів.