Я. Л. Лещук, О. О. Aбрагамович, М. О. Абрагамович

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Вступ. Хронічні дифузні хвороби печінки, яким на певній стадії та фазі недуги властиве надмірне нагромадження компонентів позаклітинного матриксу, тобто фіброзування, – гетерогенна поліетіологічна група недуг, для яких характерні велика поширеність, часто відсутність клінічної маніфестації на час виникнення та субклінічний перебіг на початкових стадіях, перебіг із наростанням тяжкості, невисокі курабельність і оборотність патологічного процесу на пізніх стадіях, великий спектр ускладнень, високі показники інвалідизації та смертності, що визначає важливість їх загальномедичного й соціального значення, гостроактуальність проблеми.

Сьогодні не існує універсального методу, і лише сукупність різних інструментальних методів обстеження може значно підвищити їх діагностичну цінність у ранньому виявленні фіброзу печінки в разі хронічних дифузних уражень печінки. Однак діапазон можливостей окремих методів діагностики постійно розширюється і останнім часом щораз більшого значення набуває еластографічний метод.

Мета. Здійснити огляд літератури стосовно сучасних засад діагностики фіброзу печінки у хворих із хронічними дифузними її ураженнями, описати клінічний випадок.

Матеріали й методи. Використано контент-аналіз, метод системного й порівняльного аналізу, бібліосемантичний метод вивчення актуальних наукових досліджень щодо сучасних принципів діагностики хворих із дифузними ураженнями печінки, описано клінічний випадок.

Результати. Огляд літератури демонструє важливість і актуальність ранньої та всебічної діагностики хронічних дифузних уражень печінки. Як відомо, «золотим стандартом» діагностики фіброзу залишається біопсія печінки, проте метод має чимало обмежень і протипоказань. Еластографія є одним із найбільш перспективних неінвазивних методів діагностики фіброзу та стеатозу печінки у випадку хронічних дифузних хвороб печінки, що може використовуватись як альтернатива біопсії. Із огляду на її широке впровадження в клінічну практику, науковці приділяють щораз більшу увагу вивченню чинників, які можуть впливати на еластографію та її діагностичну ефективність.

Висновки. Завдяки  сучасним  досягненням науки  в клінічну практику впроваджено новітні технології, за допомогою яких клініцисти успішно вдосконалюють діагностику хронічних дифузних хвороб печінки, зокрема й передовсім,  завдяки використанню для методу зсувнохвильової еластографії печінки кількісного виявлення фіброзних змін у ній, з’ясування характеру рідини в черевній порожнині (серозного або муцинозного), оцінки печінкового венозного тиску – безпечного неінвазивного та інформативного методу, який дозволяє не тільки об’єктивізувати верифікацію діагнозу, але й динамічно оцінити ефективність лікування.