А. В. Паєнок, А. Р. Кулик
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Вступ. За наявности хронічного болю у спині, на відміну від гострого, пацієнти значно рідше повністю одужують, частіше фіксують довготривале обмеження працездатности. Розуміння особливостей гострого та хронічного болю оптимізує лікування.
Мета. Оцінити відмінність показників тривоги, депресії та концентрації кортизолу в сироватці крови у пацієнтів із гострим і хронічним перебігом вертеброгенного попереково-крижового больового синдрому.
Матеріали й методи. Визначено концентрацію кортизолу в плазмі крови та ступінь тривоги й депресії у пацієнтів із вертеброгенним попереково-крижовим больовим синдромом (ВПКБС) із гострим і хронічним перебігом. Обстежено 125 пацієнтів, зокрема, 65 пацієнтів із гострим та 60 із хронічним перебігом больового синдрому.
Результати. За даними візуально-аналогової шкали (ВАШ), суб’єктивна оцінка болю пацієнтами достовірно не відрізнялась. Під час шпиталізації пацієнти у групі гострого болю оцінювали біль на 7,15 ± 1,17 бала, у групі хронічного болю – на 6,08 ± 0,96 бала. Концентрація кортизолу в плазмі крови у групі гострого болю становила 313,3 ± 87,6 нмоль/л, у групі хронічного болю – 459,1 ± 134,0 нмоль/л, достовірної різниці між групами не виявлено (р > 0,05). Усереднені показники не відрізнялися від референтних значень ранкової концентрації кортизолу (138,0-635,0 нмоль/л), максимальний показник у групі гострого болю становив 462,9 нмоль/л, проте у семи пацієнтів (11,7 % загальної кількости) із групи хронічного болю концентрація перевищувала норму, середній показник серед цих пацієнтів становив 675,6 ± 24,6 нмоль/л (максимальний – 712,8 нмоль/л), достовірної різниці між групами не виявлено (p < 0,05).
Зіставлення концентрації кортизолу між групами з різним ступенем болю, тривоги та депресії не продемонструвало переконливих відмінностей, хоча виявлено, що показник кортизолу був вищим у групі гострого болю серед пацієнтів, які оцінили больовий синдром як «сильний біль» (280,2 ± 77,8 нмоль/л у групі гострого болю і 526,9 ± 96,9 нмоль/л у групі хронічного болю), а також серед пацієнтів із наявністю м’яких депресивних симптомів (393,5 ± 19,5 нмоль/л у групі з гострим перебігом і 553,1 ± 68,0 нмоль/л – із хронічним перебігом).
Висновки. Клінічний перебіг хвороби у пацієнтів із вертеброгенними попереково-крижовими больовими синдромами відрізняється залежно від наявности у них гострого чи хронічного перебігу. Для таких пацієнтів характерний високий ступінь тривоги, а також пацієнти з хронічним перебігом больового синдрому демонструють порушення в добовій секреції кортизолу. Окрім цього, у групі з хронічним перебігом болю частіше фіксували депресивні симптоми.