Л. В. Беш¹, Б. Я. Дмитришин², О. М. Беш¹, О. І. Яскевич³,  О. І. Мацюра¹

¹Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

²Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ

³Український католицький університет, м. Львів

Вступ. Завдання вищої медичної школи – навчити вчитися, працювати, співіснувати й жити. Важливого значення у цьому процесі набуває формування у студентів позитивної мотивації до майбутньої професії, а отже, до навчально­пізнавальної діяльності, зумовленої цією професією, упродовж усього життя.

Мета. Виявивши мотиваційні складові фахової підготовки майбутніх лікарів, з’ясувати особливості впливу мотивації на якість навчання студентів і визначити можливості підвищення мотивації студентів до навчання.

Матеріали і методи. Проведено дослідження із застосуванням таких методів: спостереження, бесіди, анонімного анкетування 195 студентів-медиків 4 курсу з використанням анкети «Мотиваційний критерій здобуття професійної компетентності».

Результати. Під час формування мотивації чільне місце посідають пошук і відбір пріоритетних мотивів, визначення оптимальної структури зовнішньої та внутрішньої мотиваційної сфери. Незаперечною є  необхідність підвищувати мотивацію педаґоґічної діяльності викладача активацією внутрішньо орієнтованих мотивів, в основі яких лежить власна зацікавленість педаґоґа предметом викладання, та зовнішньо орієнтованих мотивів, зосереджених на отриманні результату поза межами педаґоґічної діяльності (винагороди, уникнення санкцій тощо).

Висновки. Співпраця викладача і студента в аудиторній та позааудиторній роботі, високий фаховий рівень викладання з використанням інноваційних методів навчання становить резерв для підвищення мотивації студентів до навчання.