О. В. Денесюк
Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова
Вступ. У хворих із артеріальною гіпертензією (АГ) постійне підвищення артеріального тиску асоційова не з ремоделюванням судин і зі структурним зменшенням просвіту артерій у результаті потовщення медіаль ного шару. Ця проблема набуває особливої актуальності у хворих із перенесеним інфарктом міокарда, у яких вже спостерігається ендотеліальна дисфункція. Тому вивчення впливу базисного комплексного ліку вання на досягнення цільових показників артеріального тиску, динаміки ремоделювання плечової артерії та ендотеліальної дисфункції у хворих після перенесеного гострого інфаркту міокарда з коморбідною артеріаль ною гіпертензією є надзвичайно актуальним.
Мета. Визначити ефективність базисного комплексного лікування в досягненні цільових показників ар теріального тиску, динаміки ремоделювання плечової артерії та ендотеліальної дисфункції у хворих на го стрий інфаркт міокарда з елевацією сеґмента ST (ГІМnST) з коморбідною артеріальною гіпертензією упро довж двох років.
Матеріали й методи. Обстежено 22 чоловіків після перенесеного ГІМnST у поєднанні з АГ. Перенесений другий ІМ в анамнезі визначався у 7 (31,8 %), серцева недостатність І–ІІІ функціональних класів – у 100,0 % випадків. Хворим проводили загальноклінічне обстеження: ЕКҐ, ЕхоКҐ, визначали ліпідний спектр крові, під час доплероґрафії плечової артерії застосовували проби з реактивною гіперемією. Лікування тривало два роки: застосовували інгібітор анґіотензинперетворювального ферменту периндоприл дозою 5,0–10,0 мґ/добу, bадреноблокатор бісопролол – 5,0–10,0 мґ/добу, гіполіпідемічний препарат аторвастатин – 20,0 мґ/добу, ацетилсаліцилову кислоту – 75,0 мґ/добу.
Результати. У обстежених хворих до лікування виявлено достовірне збільшення товщини комплексу інтима – медіа (ТКІМ) і зниження ендотелійзалежної вазодилатації (ЕЗВД), що свідчить про виникнення ремоделювання плечової артерії та ендотеліальної дисфункції. Після дворічного лікування спостерігали позитивну динаміку. Цільовий рівень АТ досягнуто у 100,0 %, зафіксовано достовірне зменшення ТКІМ, збільшення ЕЗВД та поліпшення їх ступенів, що свідчить про позитивну динаміку ремоделювання плечової артерії, ендотеліальної дисфункції під впливом терапевтичних заходів.
Висновки. У хворих після перенесеного ГІМ у поєднанні з АГ досягнення цільового рівня АТ за опти мального дворічного лікування наростало поступово і через 6 міс. визначалось у 70,0 %, через 12 міс. – у 93,8 %, через 24 міс. – у 100,0 %. У обстежених хворих до лікування визначали достовірне збільшення ТКІМ і зниження ендотелійзалежної вазодилятації плечової артерії.
Після лікування через 6, 12 і 24 міс. визначалась тенденція до поліпшення показника ремоделювання плечової артерії та ендотеліальної дисфункції. Індивідуальний аналіз ступенів порушень показників ремо делювання плечової артерії, незважаючи на невелику кількість обстежених осіб, показав тенденцію до зменшення кількості хворих із ІІ (помірним) ступенем товщини комплексу інтима – медіа та ІІІ (значного) ступеня ендотелійзалежної вазодилятації в результаті переходу в менш виражений ступінь, що свідчить про позитивну динаміку ремоделювання плечової артерії, ендотеліальної функції та ефективність лікування.