Радченко О. М., Бек Н. С., Зворська І. М., Микулинець Р. А.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Вступ. Синдром обструктивного апное сну (СОАС) – стан, що супроводжується повторним зупиненням дихання внаслідок повного (апное) або часткового (гіпопное) звуження дихальних шляхів під час сну на рівні глотки та припинення легеневої вентиляції зі збереженими дихальними зусиллями, який виявляється хропінням, зниженням парціального тиску кисню крові, фраґментацією сну з частим короткотривалим пробудженням і денною сонливістю.
Мета. Зробити огляд літератури, присвяченої порушенням сну в практиці лікаря-інтерніста, виявити чинники ризику СОАС у пацієнтів з гіпертонічною хворобою (ГХ) та ожирінням (ОЖ).
Матеріали і методи. Здійснено огляд літературних джерел, присвячених клінічним ознакам та діаґностиці синдрому обструктивного апное сну. Обстежено 41 пацієнта з ГХ ІІ стадії, 1–3-го ступеня та ОЖ 1-го ступеня. До основної ґрупи увійшли 27 осіб (15 чоловіків і 12 жінок) віком 50,2 ± 2,2 року, з індексом маси тіла (ІМТ) 34,0 ± 1,0 кґ/м2, зі скаргами на порушення сну та хропіння. Ґрупа контролю (ҐК) включала 14 осіб (7 чоловіків і 7 жінок) віком 47,1 ± 2,9 року, з ІМТ 31,5 ± 1,1 кґ/м2. Усі пацієнти були планово обстежені згідно з протоколом МОЗ № 384 від 24.05.2012, а також пройшли опитування за анкетою Американської асоціації апное сну.
Результати. Основними симптомами, що допомагають запідозрити СОАС, є нейрокоґнітивні: виражена денна сонливість, роздратованість, послаблення пам’яті та уваги, пригнічення емоцій, апатія, інтелектуальна деґрадація. Наростання важкості синдрому призводить до розладів серцево-судинної системи, зокрема, підвищення артеріального тиску, виникнення передсердних та шлуночкових аритмій.
В основній ґрупі обстежених пацієнтів середній бал анкети становив 12,6 бала. В усіх чоловіків та у 91,7 % жінок виявлялась дуже висока ймовірність апное сну (> 10 балів). У ҐК середній бал анкети становив 7,4 бала (р < 0,05), а дуже висока ймовірність апное сну була виявлена лише у 3 осіб. Важливо, що ГХ з ОЖ та скаргами на хропіння асоціювалась із наявністю вузлів у щитоподібній залозі. Крім цього, у пацієнтів основної ґрупи були істотно вищі, ніж у ҐК, обвід талії, систолічний та пульсовий артеріальний тиск, що є свідченням вищого кардіоваскулярного ризику в таких пацієнтів.
Висновки. У хворих на ГХ ІІ стадії, 1–3-го ступеня, з ОЖ 1-го ступеня, що хропіли уві сні, виявлена дуже висока ймовірність виникнення СОАС. Хропіння асоціюється з вищим обводом талії, вищими рівнями систолічного й пульсового артеріального тиску та частим виявленням вузлового зоба, що потребує особливої уваги інтерністів, кардіолоґів та ендокринолоґів.