Lviv clinical bulletin 2018, 4(24): 39-45

https://doi.org/10.25040/lkv2018.04.039

Порівняльне дослідження методик диференційної діаґностики есенціальної резистентної та псевдорезистентної артеріальної гіпертензії у практиці сімейного лікаря

О. Б. Волошина, В. О. Збітнєва, І. С. Лисий, Т. О. Дичко, В. В. Саморукова, О. Р. Дукова

Одеський національний медичний університет

Вступ. Частота випадків резистентної гіпертензії у популяції хворих на артеріальну гіпертензію коливається в межах 5,0–18,0 %. У структурі резистентної артеріальної гіпертензії псевдорезистентна становить 90,0–95,0  %.

Мета. Порівняти методики диференційної діаґностики еcенціальної резистентної та псевдорезистентної артеріальної гіпертензії у практиці сімейного лікаря.

Матеріали й методи. Обстежено 120 пацієнтів із неконтрольованою есенціальною артеріальною гіпертензією. У рандомізований спосіб їх поділено на дві ґрупи – основну – 60 пацієнтів (26 (43,3 %) жінок та 34 (56,7 %) чоловіків, середній вік 54,6 ± 9,2 року та ґрупу порівняння – 60 пацієнтів (24 (40,0 %) жінки та 36 (60,0 %) чоловіків, середній вік 55,4 ± 8,5 року). Дослідження відбувалося у три етапи.

На першому етапі пацієнтам основної ґрупи проводили диференційну діаґностику есенціальної резистентної та псевдорезистентної артеріальної гіпертензії за допомогою власної методики. Надалі пацієнти з діаґнозом псевдорезистентної артеріальної гіпертензії за результатами запропонованої нами методики продовжили участь у дослідженні та вживання трьох раніше призначених антигіпертензивних лікарських засобів у максимально переносимих дозах з оцінкою ефективності такого лікування шляхом вимірювання показників офісного артеріального тиску на 3–5-й день, на 14-й ± 2 дні, на 28-й ± 3 дні.

На другому етапі за традиційною методикою оцінювали результати проведення диференційної діаґностики есенціальної резистентної та псевдорезистентної гіпертензії у ґрупі порівняння. Емпірично збільшували дози трьох раніше призначених антигіпертензивних препаратів до максимально переносимих, оцінюючи ефективність лікування шляхом вимірювання показників офісного артеріального тиску на 3–5-й день, на 14-й ± 2 дні, на 28-й ± 3 дні. На третьому етапі проводили оцінку показників офісного артеріального тиску у пацієнтів обох ґруп на кожному візиті.

Результати. Чутливість, специфічність, індекс точності (діаґностичну цінність) нового методу диференційної діагностики есенціальної резистентної та псевдорезистентної артеріальної гіпертензії та їх 95,0% довірчий інтервал (ДІ) визначали за методом латинського квадрата (чотирипільної таблиці). Чутливість запропонованого нами способу диференційної діаґностики, з традиційним, становить 95,7 % (95,0% ДІ 91,8–99,6), специфічність – 57,2 % (95,0% ДІ 47,5–66,9), індекс точності (діаґностична цінність тесту) – 86,7 % (95,0% ДІ 80,1–93,3).

Частота виявлення псевдорезистентної артеріальної гіпертензії у пацієнтів ґрупи порівняння досягала 80,0 %, в основній групі – 88,0 %,частота виявлення резистентної артеріальної гіпертензії – відповідно 20,0 та 12,0 % (χ²=1,7; df=1; р > 0,05). Тобто за результатами проведеної диференційної діагностики есенціальної резистентної і псевдорезистентної артеріальної гіпертензії, як загальноприйнятим методом, так і розробленим нами,  переважної була визначена псевдорезистентна артеріальна гіпертензія – 92 пацієнти (83,6 %), резистентна артеріальна гіпертензія – 18 пацієнтів (16,4 %).

На основі порівняльного дослідження різних методів диференційної діаґностики есенціальної резистентної та псевдорезистентної гіпертензії науково обґрунтовано ефективність удосконаленого нами методу в значному зменшенні тривалості проведення диференційної діаґностики та в скороченні термінів виставлення діаґнозу псевдорезистентної гіпертензії, завдяки оригінальному підходу до визначення ефективності трьох раніше призначених антигіпертензивних препаратів у контролі артеріального тиску, та більш швидкому досягненні контролю артеріального тиску у цієї катеґорії хворих.

Висновки. Чутливість запропонованого нами способу диференційної діаґностики, порівняно з традиційним, становить 95,7 % (95,0% ДІ 91,8–99,6), специфічність – 57,2 % (95,0% ДІ 47,5–66,9), індекс точності (діаґностична цінність тесту) – 86,7 % (95,0% ДІ 80,1–93,3).

Частота виявлення псевдорезистентної артеріальної гіпертензії у ґрупі порівняння досягала 80,0 %, у основній ґрупі – 88,0 %, частота резистентної артеріальної гіпертензії становила 20,0 і 12,0 % відповідно (χ² = 1,7; df = 1; p > 0,05).

На основі порівняльного дослідження різних методів диференційної діаґностики есенціальної резистентної та псевдорезистентної гіпертензії науково обґрунтовано ефективність удосконаленого нами методу в значному зменшенні тривалості проведення диференційної діаґностики до 3,9 ± 2,6 днів,  порівняно з традиційною методикою – 16,4 ± 6,8 днів (p < 0,05), що дозволяє досягти суттєвого зниження систолічного артеріального тиску (˃10,0 % від показників на початку лікування) у середньому за 4,5 ± 1,5 днів порівняно з традиційною методикою – 20,2 ± 3,6 днів (p < 0,05).