Lviv clinical bulletin 2019, 1(25): 27-33

https://doi.org/10.25040/lkv2019.01.027

Особливості гомеостазу ґлюкози та ліпідного спектра крові у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки залежно від ступеня ожиріння

І. Ю. Корнійчук1, О. С. Хухліна2, В. В. Вівсяник2, О. Я. Яцкевич1, І. М. Ковальська1

1Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

2Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет»

Вступ. Кількість хворих із ожирінням невпинно зростає як Україні, так і у світі. Серед ускладнень ожиріння істотне місце посідає неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП), яка суттєво знижує якість життя хворих, провокує порушення толерантності до ґлюкози, виникнення й наростання тяжкості печінково­клітинної недостатності.

Мета. Дослідити особливості гомеостазу ґлюкози і ліпідного спектра крові у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки залежно від ступеня ожиріння.

Матеріали й методи. Обстежено 120 хворих на НАЖХП з коморбідним ожирінням. У 40 з них виявлено неалкогольний стеатоз печінки (НАСП), який у 20 перебігав з коморбідним ожирінням І ступеня (ґрупа 1а), у 20 – з ожирінням ІІ–ІІІ ступенів (ґрупа 1б). Обстежено 80 хворих на неалкогольний стеатогепатит (НАСГ). Усім хворим поставлено фоновий діаґноз ожиріння: 40 – І ступеня (ґрупа 2), 40 – ІІ–ІІІ ступеня (ґрупа 3). Ґрупи хворих на НАСГ своєю чергою поділено на кластери: 2а і 3а – пацієнти із НАСГ з підвищенням активності АсАТ крові до трьох норм (20 осіб), 2б і 3б – пацієнти, в яких активність АлАТ перевищила верхню межу норми більш ніж утричі (р < 0,05). До контрольної ґрупи увійшли 20 практично здорових осіб (ПЗО) відповідних віку і статі.

Результати. Отримані результати свідчать, що у більшості обстежених хворих на НАЖХП з коморбідним ожирінням однією з найбільш метаболічно значимих передумов виникнення є ліпідний дистрес-­синдром. Максимальне зростання коефіцієнта дисліпідемії спостерігається у хворих на НАСГ п.а. із ожирінням ІІ–ІІІ ступенів (у 4,4 разу (р < 0,05) порівняно з ПЗО). Високий ступінь сили взаємозв’язку між показниками імунорезистентності (ІР) та вмістом у крові ХС, ТҐ, ЛПНГ вказує на метаболічну залежність виникнення НАЖХП та ІР: між HOMAIR і вмістом у крові ТҐ (r = 0,88, р < 0,05), ХС (r = 0,85, р < 0,05), ЛПНГ (r = 0,89, р < 0,05), ЛПВГ (r = ­0,83, р < 0,05). Це, по­перше, доводить, що ліпідний дистрес­синдром є наслідком і провідним проявом ІР, як основного компонента метаболічного синдрому, по­-друге, підтверджує причинно­ наслідковий зв’язок із наростанням тяжкості НАЖХП.

Висновки. У хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки з коморбідним ожирінням зафіксовано істотне підвищення показників постпрандіальної гіперґлікемії, гіперінсулінемії, ступеня ґлікозилювання гемоґлобіну та інсулінорезистентності (HOMA IR) гіпертріацилґліцеролемії, гіперхолестеролемії, холестеролу ліпопротеїнів низької густини, а також дефіцит вмісту в крові холестеролу ліпопротеїнів високої густини, що збільшувалися прямопропорційно до ступеня ожиріння й активності цитолізу і зменшувались зі зростанням ступеня активності цитолітичного синдрому неалкогольного стеатогепатиту.