Lviv clinical bulletin 2013, 2(2): 37-45

https://doi.org/10.25040/lkv2013.02.037

Лікування цирозу печінки: сучасні засади з урахуванням наявності синтропічних ко- і поліморбідних уражень інших орґанів та систем

М. О. Абрагамович, М. Л. Фармага

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Львівський обласний гепатолоґічний центр

Вступ. Цироз печінки – часте хронічне поліетіолоґічне захворювання внутрішніх орґанів із поліморбідними синтропічними ураженнями, що, нерідко, стають причиною ранньої інвалідизації та смерті пацієнтів – потребує удосконалення принципів комплексного диференційованого лікування з урахуванням позапечінкових проявів хвороби.

Мета дослідження: удосконалити алґоритм та підвищити ефективність лікування хворих на цироз печінки шляхом врахування виявлених у них позапечінкових ко- та поліморбідних синтропічних уражень інших орґанів та систем.

Матеріали і методи. В дослідження було включено 1713 пацієнтів з цирозом (75,7% чоловіків, 24,3% жінок; вік 18-86 років), яким проводилося комплексне обстеження всіх орґанів та систем відповідно до вимог сучасної медицини. В подальшому пацієнтів було розділено згідно критеріїв класифікації C. G. Child – R. N. Pugh за важкістю на А (38,1%), В (52,3%) та С (9,6%) класи та проведено комплексне диференційоване лікування впродовж 4-6-и тижнів. Контрольну ґрупу склали 302 хворих, репрезентативні за статтю, віком та важкістю ЦП, які лікувалися за загальноприйнятою методикою. Статистична опрацювання отриманих результатів проводилася у проґрамі «Exсel».

Результати. Серед хворих на цироз печінки у 74,3% були варикозно поширені вени стравоходу, у 61,3% – ґастропатія, у 48,2% – варикозно поширені гемороїдальні вени, у 19,2% – артеріальна гіпертензія, у 56,4% – артеріальна гіпотензія, у 57,3% – вторинна кардіоміопатія, у 27,5% – порушення ритму, у 65,3% – порушення провідності, у 82,9% – ознаки гепатопульмонального синдрому, у 8,9% – портопульмональної гіпертенізії, у 0,8% – ознаки гепаторельного синдрому І типу, а у 3,3% – ІІ типу, у 56,0% – вторинної енцефалопатії, у 73,1% – ознаки порушення веґетативної нервової системи, у 60,5% – остеопенії та у 39,5% – остеопорозу, у 42,3% – анемії, у 29,8% – коаґулопатії та у 94,2% – ознаки ураження шкіри.

У 64,2% хворих, що лікувалися за модифікованим нами комплексом були отримані добрі результати, у 28,7% – задовільні та у 7,1% – не задовільні. 73,1% з добрим результатом була у хворих на цироз печінки класу А, 63,9% – цироз класу В та 61,8% – на цироз класу С. Кількість хворих із задовільним результатом була приблизно в одинаковій кількості у всіх ґрупах (26,5%-30,4%). У ґрупі А не було хворих з поганим результатом лікування, у ґрупі В – їх було 5,7%, а у ґрупі С їх було 11,7%. Представлений фактичний матеріал дозволяє стверджувати, що модифіковане нами комплексне лікування є ефективне у 92,9% хворих з ЦП. Загальноприйняте комплексне лікування є ефективне у 94,1% хворих з ЦП, але за якісним показниками достовірно уступає модифікованому нами лікувальному комплексу.

Висновок. Модифіковане авторами комплексне диференційоване лікування хворих на цироз печінки з урахуванням наявності поліморбідних синтропічних уражень, як і традиційне дає позитивний результат, проте ефективність загальноприйнятого традиційного лікування уступає модифікованому нами комплексу.