Lviv clinical bulletin 2016, 2(14)-3(15): 51-54

https://doi.org/10.25040/lkv2016.023.051

Лапароскопічна холецистектомія у лікуванні хворих із легким перебігом гострого біліарного панкреатиту

А. О. Рейті, О. В. Головін, І. М. Яцик

Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика

Вступ. Гострий панкреатит – одна з трьох основних причин шпиталізації в ґастроентеролоґії. Загальна летальність від гострого панкреатиту низька (1,0-4,0 %), проте зростає в 5–10 разів, якщо перебіг захворювання ускладнюється орґанною дисфункцією або інфікованим панкреонекрозом.

Мета. Порівняти результати ранньої і відтермінованої лапароскопічної холецистектомії у хворих на легкий гострий біліарний панкреатит на підставі оцінки інтра-, ранніх та віддалених наслідків операційного втручання.

Матеріали і методи. Здійснено оцінку інтра-, ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень у дібраних у рандомізований спосіб 145 пацієнтів, з першим епізодом легкого перебігу гострого біліарного панкератиту (64 жінки та 81 чоловік віком від 18 до 76 років). Діаґноз визначали на підставі міжнародних критеріїв (Banks P. A., Freeman M. L., 2006), біліарний ґенез панкреатиту підтверджували візуалізацією конкрементів або біліарного сладжу в жовчному міхурі ультрасоноґрафічно, а важкість панкреатиту хворих визначали за критеріями J. H. C. Ranson (1974). Хворих стратифіковано на дві ґрупи: основна (23 жінки та 26 чоловіків віком від 18 до 72 років), яким лапароскопічну холецистектомію проводили впродовж 72 год після ліквідації явищ гострого панкреатиту; ґрупа порівняння (46 жінок і 50 чоловіків віком від 18 до 76 років), яким операційне втручання виконали через 4–8 тижнів після виписування з лікарні.

Оцінювали частоту ранніх ускладнень лапароскопічної холецистектомії, а також необхідність у дренуванні черевної порожнини, застосуванні додаткових інтраопераційних методів діаґностики, проведенні конверсії.

Результати. Після проведення ранньої холецистектомії у хворих на гострий біліарний панкреатит вірогідно частіше виникала необхідність у дренуванні черевної порожнини і застосуванні додаткових інтраопераційних методів діаґностики. Тому, виконуючи лапароскопічну холецистектомію, дотримувалися принципу CVS (critical-view-of-safety), стандартизованої операційної техніки для позитивної ідентифікації жовчного міхура, міхурової артерії та протоки. Якщо ж надавали перевагу відтермінованій холецистектомії, то у віддаленому післяопераційному періоді істотно збільшувалася (р < 0,05) частка хворих із обструкцією позапечінкових жовчних шляхів і рецидивами гострого панкреатиту, який зазвичай перебігав у важкій формі.

Висновки. Рання холецистектомія у хворих із легким перебігом гострого біліарного панкератиту запобігає рецидиву біліарного панкреатиту й виникненню інших ускладнень жовчнокам’яної хвороби порівняно з відтермінованим операційним втручанням. Водночас така тактика потенційно небезпечніша щодо інтра- і ранніх післяопераційних ускладнень, що вимагає високої кваліфікації оперуючого хірурґа і часто додаткового матеріального забезпечення.