Lviv clinical bulletin 2020, 3(31): 46-52

https://doi.org/10.25040/lkv2020.03.046

Характеристика виконавчих функцій у пацієнтів із когнітивними порушеннями за наявності депресивних розладів

С. О. Ярославцев

Комерційне неприбуткове підприємство «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги»

Вступ. Актуальність проблеми афективної патології, і передусім депресії, зумовлена ​​низкою чинників: зростанням поширеності депресії, що досягає в популяції 10,0 %, високим ризиком хроніфікації таких станів, їх дезадаптивним впливом на соціальне функціонування, працездатність і якість життя, тягарем економічних витрат тощо. За епідеміологічними показниками в Україні за останніх 10 років захворюваність на афективні розлади зросла на 6,13 %, поширеність – на 13,16 %. Порушення мислення і виконавчих функцій, зниження концентрації уваги, труднощі прийняття рішень – ключові діагностичні ознаки депресії. Когнітивні порушення (КП) чинять кумулятивний вплив на функціональні можливості пацієнтів із депресивними розладами (ДР) й асоційовані з більшою тривалістю депресивних епізодів, що вказує на необхідність її діагностики та лікування. На сучасному етапі немає систематизованих уявлень щодо специфіки порушень виконавчих функцій за наявності різних типів ДР, що зумовлює актуальність досліджень у цьому напрямі.

Мета. Охарактеризувати виконавчі функції у людей із когнітивними порушеннями за наявності депресивних розладів.

Матеріали й методи. У дослідження залучено 362 пацієнтів із КП за наявності ДР, які були стратифіковані на три групи порівняння за механізмом виникнення ДР: 123 особи з рекурентними депресивними розладами (РДР), 141 особа з біполярними афективними розладами (БАР) та 98 осіб із пролонгованою депресивною реакцією (ПДР).

Більшість пацієнтів із КП (38,12 %) за наявності ДР були зрілого віку (30–44 роки). Осіб молодого віку (18–29 років) було більше серед недужих із ПДР (21,43 %, ДК = 8,19) і серед недужих із БАР (31,21 %, ДК = 9,82), а осіб середнього віку (45–59 років) (37,40 %, ДК = 1,54) й осіб похилого віку (60–74 років) (17,07 %, ДК = 4,78) – серед недужих із РДР. Використовували комплекс методів дослідження: клінічно-психопатологічний, психодіагностичний і статистичний.

  Результати. Виявлено особливості виконавчих функцій у пацієнтів із КП за наявності ДР: за РДР відзначали помірні й виражені порушення зорово-моторної координації (39,84 і 19,51 % відповідно) та порушення зорово-просторових функцій (13,72 %), помірні й виражені порушення виконавчих функцій (54,47 і 13,01 % відповідно), помірні, виражені та слабкі порушення виконавчої функції лексичної системи (39,84, 32,52 і 23,58 % відповідно); помірні порушення вербальної продуктивності (58,54 %); за БАР фіксували помірні й виражені порушення зорово-моторної координації (41,13  і 26,24 % відповідно), виконавчих функцій (65,96 і 21,38 % відповідно), виконавчих функцій лексичної системи (47,52 і 39,01 % відповідно) та вербальної продуктивності (58,16 і 21,28 % відповідно); за ПДР відзначали відсутність і слабко виражені порушення зорово-моторної координації (45,92 і 36,73 % відповідно), виконавчих функцій (23,47 і 66,33 % відповідно), виконавчих функцій лексичної системи (31,63 і 45,92 % відповідно) та вербальної продуктивності (26,53 і 58,16 % відповідно). 

Висновки. У результаті дослідження виявлено особливості  виконавчих функцій у пацієнтів із когнітивними порушеннями за наявності депресивних розладів, які слід враховувати в алгоритмі їх психосоціальної   реабілітації.