Lviv clinical bulletin 2019, 4(28): 18-27

https://doi.org/10.25040/lkv2019.04.014

Уміст деяких ендотелійзалежних вазоактивних субстанцій у крові хворих залежно від тяжкості цирозу печінки та стану редокс-системи орґанізму

М. О. Абрагамович, О. О. Абрагамович, О. П. Фаюра, С. Я. Толопко, М. Р. Ферко

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Вступ. Цироз печінки (ЦП) розглядають як хронічну дифузну хворобу печінки, тяжкість якої наростає, що виявляється структурною перебудовою її паренхіми у вигляді вузликової трансформації і фіброзу внаслідок некрозу гепатоцитів, появою шунтів між портальною і центральними венами в обхід гепатоцитів із виникненням портальної гіпертензії та печінкової недостатності. Однією з основних первинних патоґенетичних ланок виникнення ЦП є оксидативний стрес.

Мета. Визначити вміст деяких ендотелійзалежних вазоактивних субстанцій у крові хворих залежно від тяжкості цирозу печінки та стану редокс-системи орґанізму.

Матеріали й методи. До дослідження за рандомізованим принципом із попередньою стратифікацією за наявністю ЦП залучено 81 хворого (26 жінок (32,1 %), 55 чоловіків (67,9 %)), віком від 27 до 73 років (середній вік – 46,9 ± 10,8 років) (дослідна ґрупа – ДҐ). Ці хворі перебували на стаціонарному обстеженні та лікуванні у Львівському обласному гепатологічному центрі створеному на базі кафедри внутрішньої медицини № 1 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та ґастроентеролоґічного відділу Львівської обласної клінічної лікарні. Обстежено також  20 практично здорових осіб (8 жінок (40,0 %), 12 чоловіків (60,0 %)) віком від  19 до 70 років (середній вік – 41,8 ± 4,2 року), із яких сформовано контрольну ґрупу (КҐ).

Усім пацієнтам проводили комплексне клінічно-лабораторне та інструментальне обстеження всіх орґанів і систем відповідно до вимог сучасної медицини. За результатами обстежень усіх пацієнтів ДҐ розподілено на три ґрупи, відповідно до класу тяжкості ЦП за критеріями Ч. Г. Чайлд – Р. Н. П’ю: у першій (клас А) – 19, у другій (клас В) – 29, у третій (клас С) – 27 осіб.

Для дослідження концентрації деяких ендотелійзалежних вазоактивних субстанцій плазми крові у хворих на ЦП визначали вміст ендотеліну-1, циклічного ґуанозин-монофосфату (цҐМФ), реніну, альдостерону, а також натрійуретичного гормону за стандартизованими методиками. З метою визначення показників редокс-системи вивчали вміст каталази  та продуктів тіобарбітурової кислоти (ТБК), зокрема  малонового діальдегіду (МДА).

Фактичний матеріал опрацьовано на персональному комп’ютері в проґрамах Exсel 2010, Statistica 6.0, RStudio v. 1.1.442 та R Commander v.2.4-4 із використанням описової статистики. Отримані результати у випадку нормального розподілу представили у вигляді M ± σ, n – кількість обстежених у ґрупі, у випадку ненормального розподілу – Ме [25,0 %; 75,0 %]. Статистично достовірною вважали різницю, якщо р < 0,05.

Результати. Відповідно до результатів дослідження, вміст ферменту каталази у хворих на ЦП достовірно (р < 0,001) зменшувався, а вміст МДА достовірно (р < 0,001) збільшувався зі зростанням тяжкості ЦП за критеріями Ч. Г. Чайлд – Р. Н. П’ю, що свідчить про зниження активності антиоксиданта і посилення дії активних форм  кисню з утворенням таких токсичних речовин як МДА у крові цієї катеґорії осіб та підтверджує порушення редокс-гомеостазу, що призводить до порушення функціонування ендотеліоцитів – клітин, які є одними з найбільш чутливих до дії активних форм кисню. Як наслідок, виникає NO-залежна вазодилятація, посилення утворення ендотеліну-1 та активація ренін-альдостеронової системи, ефект якої незначний, оскільки знижується чутливість рецепторів судин до впливу ендоґенних вазоконстрикторів, збільшення вмісту натрійуретичного пептиду, що є фізіолоґічним антаґоністом анґіотензину ІІ, маючи вазодилятаційний вплив унаслідок інгібування секреції реніну та альдостерону, а також безпосередній вплив на гладеньком’язові клітини судинної стінки. Це підтверджено збільшенням умісту ендотеліну-1, цҐМФ, реніну, альдостерону, натрійуретичного гормону  у крові цієї катеґорії осіб із наростанням тяжкості ЦП за критеріями Ч. Г. Чайлд – Р. Н. П’ю.

Висновки. Печінка суттєво впливає на стан ендотелію через роль оксидативного стресу в метаболізмах NO, ендотелінів, натрійуретичного пептиду, ренін-альдостеронової системи. У хворих на цироз печінки виявлено збільшення вмісту малонового діальдегіду та зменшення вмісту каталази з наростанням тяжкості хвороби за критеріями Ч. Г. Чайлд – Р. Н. П’ю, що свідчить про суттєві порушення у редокс-гомеостазі та надалі призводить до ендотеліальної дисфункції з порушенням нормального обміну вазоактивних гуморально-метаболічних речовин у сироватці крові, що стає передумовою  виникнення позапечінкових коморбідних синтропічних уражень, що суттєво ускладнюють перебіг основної хвороби.